Материнство жінок-політиків: за і проти

Нова лідерка однієї з політичних партій Нової Зеландії різко відреагувала на запитання про те, чи планує вона мати дітей, яке їй повторювали неодноразово.

Отримувати подібні запитання у 2017 році "неприпустимо", заявила Джазінда Ардерн.

Що цікавить суспільство в жінках-політиках, і чи можуть політики маніпулювати своїм материнство для власної користі, розбиралася кореспондентка ВВС News Налін Еггерт.

"Свідоме безпліддя"

Деяких політиків активно критикують за те, що в них немає дітей. Поглянути хоча би через океан від нової Зеландії - на Джулію Гіллард, колишню прем'єрку Австралії.

У редакторській статті австралійське видання Sydney Morning Herald написало: "Її медіа персона не відповідає очікуванням деяких виборців: самотня, без дітей, усе своє життя присвячує кар'єрі".

І це був один із найнейтральніших коментарів. Коли пані Гіллард ще була при владі, сенатор з іншої партії називав її "свідомо безплідною", а суперник із власної партії - "бездітною, колишньою комуністкою атеїсткою".

Із нападами на себе Джулія Гіллард боролася. А от щодо очікувань виборців, оцінка видання була не безпідставною.

Політолог Джесіка Сміт з лондонського університету Біркбек, яка досліджує тему батьківства та гендеру в політичних лідерів, пояснює, що попри зміну суспільних ролей, образ жінки все одно асоціюється із образом матері.

"Стереотипний образ жінок передусім як тих, хто піклується і виховує", досі залишається "тим образом, в якому ми хотіли би бачити жінок", розповіла вона BBC.

Пані Сміт стверджує, що родини стають дедалі важливішими для політиків, оскільки нас "дедалі більше цікавлять особистості і політики". Але вона зауважує, що "на відміну від жінок чоловікам, здається, не до вподоби дискусії на тему родини".

У Німеччині дещо інша ситуація.

Багато німців можуть ніжно назвати канцлерку Ангелу Меркель своєю "мамаю", але біологічних дітей у неї немає.

Ніхто не знає, чому так сталося, і ця тема не обговорюється у медіа. У Німеччині суворі закони, що охороняють приватність, а медіа більш ніж будь-де орієнтовані на політику.

Проте у 2005 році, коли пані Меркель боролася зі своїм попередником Герхардом Шрьодером, його дружина якось зауважила, що "у її(Ангели Меркель -Ред.) біографії немає досвіду, який отримують більшість жінок".

Це був явний натяк на те, що Ангела Меркель не є матір'ю.

"Внесок" у майбутнє

Подібна історія сталася і з Терезою Мей минулого року, коли вона змагалася за лідерське крісло в партії із Андреа Ледсом. Отримати цю посаду означало стати прем'єром Британії у майбутньому.

Мати трьох дітей пані Ледсом заявила тоді щоденній газеті, що ставши матір'ю, вона "зробила серйозний внесок" у майбутнє своїй країни.

Через цей випад проти Терези Мей шанси пані Ледсом отримати бажану посаду впали. Проте цей випадок ще раз доводить, що коли у політиків немає дітей, це може стати їхнім вразливим місцем.

Турботливі матусі

Стереотипи змальовують жінку турботливішою за чоловіка, каже пані Сміт, і материнство підсилює цей образ.

Німкеня Фрауке Петрі - недавній приклад правого політика, для якого материнство стало головним.

Минулого тижня вона виклала у Twitter світлину зі своєю новонародженою п'ятою дитиною і написала: "А яка у вас мотивація боротися за Німеччину?"

Ще один приклад - американка Гілларі Клінтон, яка намагалася пом'якши свій політичний образ статусом бабусі.

Подвійні стандарти

Ставлення суспільства до сімейного життя жінок-політиків багато в чому залежить від того, як виборці сприймають кандидаток жінок.

Американська організація Barbara Lee Family Foundation написала: "Виборці усвідомлюють подвійні стандарти (у ставленні до жінок-політиків), проте свідомо та активно підтримують їх".

"Їх непокоїть робота жінки в офісі, оскільки її домашня робота відходить на задній план, і дивуються, хто дбає про дітей, особливо якщо вони ще малі", - зауважюуть в організації.

"Якщо ж у кандидатки немає дітей, виборці хвилюються, що вона можливо не зможе по-справжньому зрозуміти проблеми сімей".