Куди летять вмирати космічні апарати?
Кілька разів на рік сюди падає черговий безпілотний модуль, що постачає обладнання і продовольство команді Міжнародної космічної станції.
Ці контрольовані повернення у нашу атмосферу нікому не загрожують: у регіоні немає риби - океанічні течії оминають це місце і не постачають сюди поживні речовини, тож і морське життя тут вкрай бідне.
Мешканцем цієї самотньої місцини колись стане і Міжнародна космічна станція.
Упродовж наступного десятиліття її планують зняти з експлуатації і обережно затопити у океанічному полюсі недосяжності. Враховуючи її масу - 450 тон, тобто вчетверо більшу за станцію "Мир" - це буде дивовижне видовище.
Щоправда, іноді затопити супутник чи космічну станцію на півдні Тихого океану неможливо - зокрема, коли управління з Землі втратило із ними зв'язок.
Така ситуація сталася з 36-тонною космічною станцією "Салют-7", яка у 1991 році впала у Південній Америці, та з американською орбітальною станцією "Скайлеб", що впала на Австралію у 1979 році. Ніхто не постраждав і навіть, наскільки нам відомо, не бачив падаючих уламків.
Але проблема знову постане перед нами наступного року.
Між січнем і квітнем наступного року "Тяньгун-1" повернеться на Землю. "Тяньгун-1" запустили у 2011 році - це була перша китайська космічна станція. Через рік її відвідала перша китайська жінка-астронавт Лю Ян.
Орбіта "Тяньгуна-1" меншає із тим, як станція наближається до повернення у атмосферу Землі. Але китайські інженери втратили зв'язок із нею і не в змозі завести підсилювачі, щоб "приземлити" станцію у Тихому океані.
Натомість відомо, що станція впаде десь між 42,8 градусами північної і південної широти, тобто десь між широтами Північної Іспанії і Південної Австралії, але точніше ми зможемо знати не раніше останніх кількох годин перед безпосереднім падінням.
Найімовірніше, що "Тяньгун-1" так і не приєднається до своїх товаришів у безлюдних просторах Тихого океану.
Д-р Девід Вайтхаус був науковим кореспондентом ВВС з 1988 по 2006 роки, він також був науковим редактором сайту BBC News.
