Якого кольору берети десантників в різних країнах

Повітряно-десантні сили - окремий рід військ, призначений, зокрема, для операцій у тилу супротивника (рейдові дії чи висадка повітряного десанту за лінією фронту).

В Україні з 21 листопада такі формування називаються "Десантно-штурмові війська ЗСУ", скорочено - ДШВ (до цього - "Високомобільні десантні війська", ВДВ).

В українській армії7 бригад ДШВ і один навчальний центр десантників:

Бійці всіх цих підрозділів брали участь в АТО (окрім 46 бригади, яка була заново створена лише восени 2016 року), зокрема у боях за Слов'янськ, Донецький та Луганський аеропорти, Саур-Могилу, Авдіївську промзону.

Рейд, проведений в серпні 2014 року 95-ю бригадою за підтримки підрозділів 25-ї бригади у ЗСУ, називають одним з найдовших за всю воєнну історію.

Загалом за роки конфлікту загинуло 469 десантників.

З 21 листопада українські десантні війська офіційно відмовилися від блакитних беретів, які використовували ще з радянських часів, та запровадили берети темно-бордового кольору (відтінок maroon).

В армії такий крок пояснили бажанням відійти від спадщини СРСР та наблизитися до стандартів НАТО, де такий колір беретів мають десантники більшості країн.

Крім того, розробники концепції нової форми ДШВ ЗСУ заявили про намір "не бути схожими на ворога" - російські ВДВ, яких офіційний Київ звинувачує в участі у анексії Криму та конфлікті на Донбасі.

Кремль такі звинувачення відкидає, однак визнає присутність на сході України колишніх російських військових, зокрема й ветеранів ВДВ радянської і російської армій.

Яку ж форму мають десантники у різних країнах?

За даними військових істориків, вперше берети темно-бордового кольору почали використовувати британські десантники під час Другої світової війни.

Запровадив їх командир 1-ї повітряно-десантної дивізії Фредерік Браунінг у 1942 році.

Згодом такий колір закріпився й серед десантників інших країн.

Вважається, що темно-бордовий колір перейняли як данину традиції, запровадженої британцями.

Темно-бордові берети використовують десантники в арміях близько 60 країн світу. 19 з них - країни НАТО.

Аналогічні берети мають і повітряно-десантні сили сусідів України, наприклад, Польщі.

Слід відзначити, що десантні частини в різних арміях можуть перебувати у різних формуваннях - як, наприклад, командос чи французький Іноземний легіон.

У такому випадку колір їхніх беретів буде іншим. Так, для командос він традиційно є синьо-зеленим, для Іноземного легіону - просто зеленим.

У 1967 році темно-бордовий колір беретів намагався запровадити для радянських десантників тодішній командувач повітряно-десантних військ СРСР Василь Маргелов.

Однак уже за рік для ВДВ Радянського Союзу офіційно ухвалили рішення про введення блакитних беретів - "символу неба".

Після розвалу Радянського Союзу блакитні берети збереглися у десантних силах кількох пострадянських країн: Росії, Білорусі, Таджикистану, Казахстану, Киргизії, Вірменії та донедавна - України.

Берети темно-бродового (крапового) кольору російські силовики все ж мають - їх використовують спецпідрозділи Нацгвардії Росії (раніше - Внутрішніх військ РФ).

Щоб отримати краповий берет треба пройти спеціальну підготовку й жорсткі випробування - "здачу на берет".

Водночас, блакитні берети у десантників можна й зустріти й серед країн НАТО - в армії Болгарії.

Загалом же блакитний берет частіше є атрибутом миротворчих сил ООН.