Якби найгірші вороги Америки роками створювали план з ослаблення наших найбільш сильних сторін, вони би однаково не змогли перевершити того, що деякі американські громадяни щодня роблять країні заради короткострокової фінансової чи політичної вигоди.
Важливі постаті в уряді, політиці й комерції ведуть себе вкрай деструктивний спосіб для ключових інститутів і норм, що лежать в основі нашої демократії. І з цього можна лише пропустити, що вони сприймають стабільність країни як належне — і що вони можуть зловживати і піддавати її якому здумається стресу, і вона не розвалиться.
Вони помиляються. Ми можемо розвалити Америку, і на шляху до цього прямо зараз. Ні за часів Холодної війни, ні В'єтнаму, ні протягом Уотергейту — ніколи я не переживав за свою країну дужче, ніж зараз.
Нинішній момент «схожий на Волл Стріт напередодні фінансової кризи, коли кожен просто сприймав за належне те, що система стабільна навіки», відзначає Гаутам Мукунда, науковий дослідник Гарвардської школи Кеннеді, й автор книги «Незамінні: Коли лідери справді мають значення».
«Тож вони продовжували іти на все більші й більші ризики, і проштовхували їх усе сильніше і сильніше — допоки не штовхнули надто сильно і все зламалося, і уряд мусив втрутитись і рятувати кожного. Якщо вони продовжать діяти подібним чином, Трамп і його союзники отримуватимуть короткострокові перемоги допоки система не зламається. Тільки тоді не буде вже уряду, який втрутиться і їх врятує, тому що вони зруйнують його — і країну разом з ним».
Про що це я кажу? Про президента, готового опуститися до урядових норм бананової республіки, включаючи утримання допомоги Україні, щоб змусити її керівництво завести розслідування на його політичного конкурента.
Я кажу про республіканських законодавців, які знають, що махінації президента щодо України недопустимі й підпадають під підстави для імпічменту, особливо після інформації, що її у вівторок надав підполковник Александр Віндман, головний експерт з питань України в Раді національної безпеки, і згідно з якою він особисто чув, як президент Трамп схиляв українського президента до розслідування проти Джо Байдена.
Нині перед республіканцями постав чіткий вибір: дати конституційній процедурі імпічменту продовжитись чи атакувати цей процес, тобто наш законодавчо-судовий порядок. На жаль, схоже на те, що більшість схиляється до останнього.
Вони виправдовують це новими щоденними конспірологічними теоріями, підсиленими Fox News. Вони навіть пішли штурмом на спеціальну кімнату в Капітолії, щоб підвести громадськість до оманливої думки, що всі ці слухання цілковито однобокі - в той час як насправді і демократичні, й республіканські законодавці та юристи відповідних комітетів проводять допити.
Атакуючи всіх тих дипломатів, офіцерів розвідки та держслужбовців, які виступили наперед, на свій неабиякий професійний ризик, аби свідчити проти Трампа, вони атакують людей, які притримуються правил — і надають незалежні оцінювання та факти — що і робить наш уряд правомірним, а також об'єктом заздрощів по всьому світу, де так багато людей мусять підкупляти урядових службовців, аби ті їм служили.
І, насамкінець, тут є інтернет-барони, які довгий час ігнорували мілітаризацію соціальних мереж, що перетворює нашу вільну пресу на будиночок із дзеркалами, де громадяни більше не можуть самотужки відрізнити факт від вигадки і приходити до обґрунтованих суджень, необхідних для демократії.
Я дивлюсь на це все і задаюсь питанням: «І ви насправді все це робите? Всі ви йдете ввечері додому, на свої прибережні гавані, де довготермінова шкода, яку ви наносите Америці, не має значення?»
І що лякає навіть дужче, так це наявність різноманітних стимулів у медіа та політиці - від джеррімендерингу до необмежених вкладів кампанії в інформаційні системи, що можуть навіть більш точно нас визначити, розділити і ще раз розділити на дрібніші групи — щоб забезпечити те, що ці люди продовжуватимуть довбати нашу систему, допоки не розіб'ють її на шматки.
Погляньте на засновника Facebook Марка Цукерберга (М.Ц.), який минулої середи на слуханнях у Палаті представників був допитаний Александрою Оказіо-Кортез (А.О.К). Вона намагалась збагнути, чому Цукерберг вважає, що це нормально для політиків — просувати політичну рекламу, що містить очевидну брехню, так як кампанія Трампа вже розмістила на Facebook рекламу про Байдена, яку переглянули 5 мільйонів користувачів.
Цукербергу тут йдеться лише про гроші, та він приховує свої мотиви за якоюсь недоробленою теорією про свободу преси — такою недоробленою, що він навіть не зміг пояснити її, навіть знаючи про те, що його про це запитають на комітеті Конгресу. Почитайте і поплачте:
А.О.К: «Чи можу я пустити рекламу, спрямовану на республіканців на праймеріз, де говориться, що вони проголосували за Green New Deal?»
М.Ц: «Чи не могли би ви повторити?»
А.О.К: «Чи була б у мене змога пустити на Facebook рекламні матеріали, спрямовані на республіканців на праймеріз, де говориться, що вони проголосували за Green New Deal? Якщо ви не проводите фактчекінг політичної реклами, то я намагаюсь зрозуміти межі цієї чесної гри».
М.Ц: «Я не можу ось так відразу відповісти на це питання».
А.О.К: «Чи бачите ви потенційну проблему в цілковитій відсутності фактчекінгу політичної реклами?»
М.Ц: «Пані конгресменко, я думаю, що брехати — це погано. Я думаю, що якби ви просували рекламу, що містила брехню, це було б погано. Та це відрізняється від того, що з нашої точки зору є правильним — завадити вашим виборцям чи людям на виборах побачити, що ви збрехали».
А.О.К: «Тож ви не знімете рекламу чи знімете? Все дуже просто — «так» чи «ні».
М.Ц: «Пані конгресменко, у більшості випадків, в умовах демократії, я вважаю, що люди повинні мати змогу самостійно побачити, за що можуть чи не можуть голосувати політики, і робити висновки про їх характер самі».
Звісно, наче пересічні громадяни здатні збагнути правдивість кожної політичної реклами після багатьох років слідування за відповідальними журналістами, які говорили, що всі ці претензії постали не на пустому місці.
Мені би хотілося, щоб одного дня Цукерберг подивився в камеру і сказав: «Я зменшу акції Facebook до $1, якщо це необхідно заради того, щоб ми більше ніколи не були рушієм спотворення демократії в будь-якій країні, починаючи з моєї власної. Facebook більше не збирається приймати жодної політичної реклами, допоки ми не матимемо ресурсів для того, щоб проводити фактчекінг».
Сумніваюсь, що він це зробить, тому що для нього в пріоритеті прибутки та вплив, і він здається готовим завдати шкоди американській демократії, аби все це отримати.
Якби лише він один. Задумайтесь про заяву, яку 23 жовтня видала прес-секретарка Білого дому Стефані Грішем — безсумнівно, за наказами Трампа — після того як виконуючий обов’язки посла США в Україні Білл Тейлор дав свідчення на комітетах Палати представників.
Свідчення Тейлора в тому числі вказали на те, що Трамп притримав необхідну військову та економічну допомогу в України, щоб натиснути на президента країни, щоб той почав розслідування, яке могло би очорнити того, проти кого він міг би вести кампанію на наступних виборах, тобто проти Байдена.
«Президент Трамп не зробив нічого поганого, — видала Грішем свою орвелівську заяву. — Це все скоординована кампанія з дискредитації з боку ультралівих законодавців і радикальних не виборчих бюрократів, що ведуть війну проти Конституції».
І хто така Стефані Грішем, щоб так судити? Вона з тих, як пишуть газети, хто вознеслась на свою посаду після кар'єри, протягом якої вона «поєднувала жорсткість і відданість своїм босам, разом з професійними ударами, етичними помилками та роками, проведеними то в заграванні з пресою, то в колотнечі з нею від імені схильних до скандалів республіканців Арізони».
І хто такий Білл Тейлор? Той, хто присвятив усе своє доросле життя держслужбі - той, хто з честю служив і демократичним, і республіканським адміністраціям як випускник Військової академії, офіцер піхотних військ у В'єтнамі, дипломат НАТО, держслужбовець у численних управліннях Кабінету та як посол США. Ох, і цей «радикальний не виборчий бюрократ» був обраний на свою нинішню посаду Майком Помпео, держсекретарем Трампа, який ані слова не промовив на його захист.
І хто такий сенатор Ліндсі Грем? Сенатор, який завжди готовий попросити американських солдатів жертвувати своїми життями в таких місцях як Афганістан, Сирія та Ірак — аби захистити нашу дорогоцінну демократію — і це той сенатор, який завжди не готовий піти на бодай найменшу політичну жертву, щоб захистити демократію, коли вона зазнає загрози вдома, від нинішнього президента.
Грем був обома руками за те, щоб піддати імпічменту Білла Клінтона за брехню про секс зі стажеркою, а нині він і пальцем не поворухне, щоб засудити Трампа за використання грошей платників податків з метою примусити іноземного лідера втрутитись у наші вибори на користь Трампа. Грем — і всі решта — житимуть у ганьбі.
Переклад НВ
НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікацію повної версії тексту заборонено
Оригінал опубліковано на The New York Times
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения НВ