Покровськ, Вугледар, Курахове: чи вдалося ЗСУ стабілізувати фронт — BBC News Україна
Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський повідомив, що українська армія змогла зупинити наступ росіян на Покровськ. Але небезпека прориву фронту не зникла. Чому — пояснює журналіст BBC News Україна Олег Черниш. NV публікує його матеріал в рамках інформаційного партнерства.
Потужний наступ на Покровському напрямку російське військо веде вже майже пів року. Тут зібрані найбільш численні і боєздатні штурмові підрозділи угруповання військ «Центр», значна кількість авіації і артилерії.
За літній період ЗС РФ наблизились до Покровська, важливого логістичного вузла української оборони на Донбасі, на відстань 8−9 км. Ситуація набула ознак критичної і навіть прорив ЗСУ в Курську область не змусив Кремль зняти свої підрозділи з цього напрямку.
- Російська армія за 10 км від Покровська, ЗСУ втратили важливий опорний пункт — огляд фронту
- Як не вдався російський наступ влітку і що це значить для України — Telegraph
- Вирішальна осінь. Чого Україна і Росія досягли на фронті й що буде далі
Однак на початку осені Київ перекинув боєздатні резерви, зокрема бригади Національної гвардії, в цей район і зміг загальмувати наступ противника. Представник однієї з таких бригад, а саме «Кара-Даг», Олександр Рясний пояснює, що росіяни досі мають величезну перевагу в особовому складі на цьому напрямку, але «загрузли» в боях за декілька кілометрів від Покровська.
«Ключове — це поповнення особового складу. Тому що противник іде (за співвідношенням), напевно, 1 до 10, а може навіть і більше на деякі позиції, — вони зараз кидають все на Покровський напрямок», — заявив він «Радіо Свобода».
Наразі бойові дії тривають в межах селища Гродівка, Крутий Яр, Червоний Яр і на західних околицях Новогродівки. Фактично лінія фронту зараз — це невеличка річка Журавка, що тече через ці населені пункти.
«Темпи наступу росіян суттєво впали. Наступ призупинено. Так, є позиції, які переходять з рук в руки, але це нормально для війни», — пояснює ВВС Україна військовий експерт Петро Черник.
Головком ЗСУ Олександр Сирський також запевняє, що противника вдалося зупинити біля Покровська.
«За останні шість днів ворог не просунувся вперед ні на метр в напрямку Покровська. Іншими словами, наша стратегія працює», — сказав він в інтерв'ю CNN 5 вересня.
Однак не всі експерти погоджуються з такою думкою. Більш того, вони вказують, що тепер небезпека нависла над ще двома ключовими для української оборони містами південного Донбасу: Вугледаром і Кураховим.
Плацдарм біля Невельского і загроза Кураховому
Аналітик групи «Інформаційний спротив», полковник запасу Костянтин Машовець запевняє, що говорити про «стабілізацію» ситуації ще зарано.
Він звертає увагу, що російська армія, впершись в український заслон біля Покровська, повернула свій рух на південь і тепер намагається ліквідувати плацдарм ЗСУ між річками Вовча і Лозова біля селищ Невельске та Красногорівка.
Ці два населені пункти вже захоплені росіянами, але ЗСУ утримують позиції західніше них, на східному березі річки Вовча.
Небезпека в тому, що ЗС РФ фактично одночасно наступають в цьому районі з півночі і південного сходу, загрожуючи взяти в «котел» українське угруповання.
Машовець каже, що воно складається лише з «декількох українських батальйонів неповного складу». Протистоїть їм армійський корпус РФ (може налічувати від 15 до 30 тисяч бійців).
Однак навіть така величезна перевага в особовому складу не дозволяє росіянам швидко ліквідувати український плацдарм.
Машовець це пояснює тим, що російське командування намагається одночасно виконати це завдання і продовжити наступ на Покровськ.
«Двозначність полягає в тому, що очевидно противник відчуває у цьому сенсі певні складнощі - як із координацією такого роду дій, так й з розподілом своїх боєздатних сил й засобів по конкретних напрямках та ділянках. Тому, вже протягом кількох крайніх діб відчувається його певне „коливання“, у сенсі вибору ним порядку виконання цих завдань», — вказує експерт.
Найголовніше, що ЗСУ поки що вдається утримувати «горловину» цього «котла», а саме ділянку довжиною приблизно 7 км біля сіл Гірник, Курахівка і Олександропіль.
Вочевидь, такий стан справ є надзвичайно важким для української армії і вірогідність згортання плацдарму біля Невельского є дуже високою.
В такому випадку українська оборона південніше цього району — біля міста Курахове — опинитися в складному становище. Цей населений пункт є важливим логістичним центром для української армії і його втрата фактично відкриє росіянам шлях до окупації всього південного Донбасу і навіть частини Запорізької області.
Вже зараз бої ведуться за 10 км від міста, а у випадку ліквідації Невельского плацдарму від російської армії Курахове буде відділяти лише велике водосховище на півночі населеного пункту.
«Я би в жодному разі, зараз не давав якихось „оптимістичних“ оцінок ситуації, штибу „противник зупинений“, „ситуація стабілізувалась“ й т.д. Це просто не відповідає тамтешнім реаліям», — резюмує Костянтин Машовець.
Оточення Вугледару
Ще одна небезпека підкралася до українських позицій також на півдні.
Місто-фортеця Вугледар, що з початку великої війни відбило декілька потужних штурмів російської армії, тепер опинились під загрозою оточення.
Ще влітку ЗС РФ змогли перерізати трасу від Вугледару до села Костянтинівка північно-східніше, а на початку осені почали обходити місто одночасно із заходу і сходу.
Український аналітичний ресурс DeepState 3 вересня повідомив, що РФ взяла під контроль село Пречистівка (10 км західніше Вугледару), а 9 вересня — село Водяне (5 км на північний схід).
Таким чином армія Росії намагається обійти український гарнізон з двох боків і перерізати останню лінію постачання, що веде до селища Богоявленка. На цьому шляху в російської армії залишилась фактично остання перешкода — позиції ЗСУ біля шахти «Південнодонбаська № 3».
Якщо їх вдасть взяти, то з великою ймовірністю Вугледар — форпост України на південному Донбасі - впаде. Більш того, є ризик, що Київ не встигне вивести свій гарнізон звідти, якщо траса на Богоявленку буде перерізана, а польові дороги північно-західніше від неї виявляються непрохідними, наприклад, через сильні дощі.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) пов’язує активізацію РФ в районі Вугледару з тим, що Кремль хоче ліквідувати широкий виступ ЗСУ на захід та південний захід від Донецька та просунутися до траси на Запоріжжя.
На думку аналітиків, російський наступ на Вугледар має на меті скувати ЗСУ та створити умови для продовження наступу на Покровському напрямку.
Полковник запасу Петро Черник вважає, що зараз відбувається кульмінація російського наступу.
Кремль, на його думку, хоче показати хоч якийсь вагомий результат в Донецькій області до сезону дощів і кидає всі сили для досягнення цієї мети.
Після листопаду стан доріг, відсутність «зеленки» (вкритих густим листям зелених насаджень на лінії фронту) і мокра погода не дозволить активно застосовувати бронетехніку, штурмові групи та артилерію.
«Ще два місяці і почнуться дощі. Якщо вони (росіяни, — Ред.) до цього часу це не зроблять, то доведеться готуватися вже аж на наступний цикл сухої погоди наступного року», — пояснює експерт.
