Тарас Шевченко

Тарас Шевченко народився в 1814 році в селі Моринці Звенигородського району Черкаської області в родині кріпаків. Коли йому було 9 років, померла мати, а в 11 років Тарас став круглим сиротою. Його дитинство і юність пройшли в служінні на дяків і панів. У 14 років разом з паном Енгельгардтом юний поет залишає Україну і відправляється у Вільно, звідки в 1831 році переїжджає до Петербурга. З дитинства Тарас захоплюється живописом і продовжує вивчати його в поїздках з паном Енгельгардтом. У Петербурзі молодий Шевченко знайомиться з місцевою інтелектуальною елітою, зокрема з Карлом Брюлловим і Василем Жуковським, які звільняють його з кріпацтва. Під час життя в Петербурзі починається активна літературна діяльність Тараса Шевченка. Тут він пише збірку Кобзар, поеми Гайдамаки, Гамалія та інші твори. Поет двічі відвідує Україну, що надихає його на написання антиімперських творів, за які в 1847 році він потрапляє в заслання на 10 років. Там Шевченку забороняють писати й малювати, але він знаходить способи продовжувати свою творчість, і таким чином цей період стає одним з найпродуктивніших в його літературній діяльності. Після повернення із заслання, поет ще раз відвідує Україну в 1859 році. У останні роки життя він продовжує творити під таємним наглядом поліції, працює над перевиданням Кобзаря, видає Буквар і починає займатися гравюрою. Заслання серйозно підірвало здоров’я Тараса Шевченка, він хворів на ревматизм, поліартрит і цироз печінки, але остаточно стан ускладнила прогресуюча водянка. Поет пішов із життя 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі. Похований спочатку на Смоленському православному кладовищі в Санкт-Петербурзі, але через 58 днів труну з прахом було перевезено в Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева, відповідно до заповіту поета.