Ми не повинні йти в Європу лише з простягнутою рукою і казковими мріями. Я намагався говорити про це зі співвітчизниками ще на Майдані. Наші європейські проекти будуть зрілими тільки тоді, коли ми зрозуміємо, що це наш внесок у спільну справу, а ми своєю присутністю і своїми справами зможемо щось змінити в самій Європі на краще
Наше суспільство — голодне, молоде, але воно готове приймати сміливі рішення і робити нехай маленькі справи, але щодня. Я бачу таку здатність у багатьох молодих українців. У різних ситуаціях вони не тільки можуть бути на рівні, але часто ще і випереджають своїх ровесників у Європі
Дивлячись на українців за кордоном, я розумію, що трудова міграція створює величезні проблеми: українські села порожніють. Але я також згадую євреїв, які століттями жили в набагато більш розрізненій еміграції, і це була драма. Досвід життя вдалині від батьківщини загартував євреїв, і сьогодні Ізраїль — держава, яка вміє швидко приймати виклики і боротися за свої інтереси
Європа змінюється і втрачає багато чого, коли відходить від своєї основної віри в життя. Думаю, Україна може цю віру в життя посилювати, підтримувати, відновлювати. Але ми повинні з вами вірити в це життя. І я думаю, що ми віримо
Не всі чесноти або пороки належать нам. Весь світ бореться з популізмом, політичною корупцією. Яка риторика сьогодні в США? Як відбувається деконструкція ЄС, який приніс мир країнам, де ще 100 років тому кожні 10 або 25 років була війна? Всі ці приклади показують, що дуже легко калічити і перекреслювати досягнення. Але завжди є шанс реформувати і рухатися вперед