Я полтавець, тому найвдаліший вчинок - виїхати з Полтави. Спасибі моїй мамі за це. Вона сказала, вибирай: або квартира, машина, студент кооперативного університету в Полтаві, або нічого, але Київ. Я вибрав друге. Це була велика жертва, тому що з дитинства я був дитиною комфорту.
Життя в гуртожитку, життя в офісі, де я тоді підробляв, та інші речі... Тоді я працював в одній політпартії стажистом, у мене був ключ від офісу, але не було грошей на квартиру. Офіс був у центрі, там був диван, душ... О 5:30 приходила прибиральниця, мені потрібно було піти до того, як вона прийде, і прийти хвилин за 10 до її відходу, щоб перевірити, як вона прибрала. Я був найпершим і найостаннішим на роботі.