Купуй чутки, продавай факти

0 коментувати

Ми весь час чекаємо чогось поганого. Чекаємо, що обвалиться гривня, банк не віддасть грошей, лікувати буде нікому, вчити теж і далі за дуже довгим списком

Ми все життя чогось чекаємо. Уваги, любові, багатства і нового щасливого життя, яке ось ще трохи й обов'язково почнеться. Ми чекаємо, що на чергових президентських виборах раптом з нізвідки з'явиться новий прекрасний президент, оточений, як спартанський цар Леонід трьомастами благородними, сміливими, відважними воїнами, такою собі конституційною більшістю, яка, нарешті переможе проклятого Ксеркса та його монстрів. Ми чекаємо, що економіка раптом запрацює, а життя саме собою облаштується, зробивши нас багатими й успішними.

Саме очікування керують фінансовими ринками і рухають ділками Волл-стріт, «купують чутки і продають факти». Сміливі надії на щось неймовірне змушують злітати до небес ціни на акції зірок нового тисячоліття – Amazon, Facebook, Google. Точно так само, як приземлені перспективи не сприяють зростанню цін на ще бадьоренько, але вже немолодих «героїв» минулого століття – Coca Cola, Ford або AT&T.

Україна теж весь час чогось чекає. Іноді навіть здається, що ще трохи і нарешті дочекається. Ось і останнім часом в інтернеті з якоюсь завидною регулярністю почали з'являтися оптимістичні замітки, що закликають українців радіти статистичним даним, які невблаганно підтверджують, що добробут народу зростає. В одній зі статей навіть проскочило твердження, що за зростанням реальних зарплат Україні вдалося обігнати своїх північних сусідів, росіян і білорусів.

Можна, звичайно, цинічно відмахнутися і пояснити такий нестримний оптимізм прийдешніми виборами, але цікаво, що частка правди в цих дослідженнях, все-таки, є. Автомобілі продаються, ресторани заповнені, торгові центри ломляться від відвідувачів, а лоукостери не встигають перевозити всіх охочих до райських куточків Європи і Азії.

Здавалося б, чого ще? Сиди собі в аеропорту якоїсь Туреччини або Греції, чекай рейсу, який затримується на добу, гортай у фейсбуці гасла реформаторів-оптимістів про поліпшення і радій. Живи справжнім! Що потрібно вільному козаку для щастя? Гарний кінь, шабля, пляшка горілки та віра в успіх. Та хіба думав козак про пенсії, охорону здоров'я, курс долара та іншу нісенітницю? Так, а ми, чому не козаки?! Машину на бляхах купив, гранату з пістолетом за пояс засунув, благо дістати їх зараз, кажуть, не проблема, і в ресторан, з надією на «покращення»!

Що й казати, повернення до козацьких часів звучить романтично, але ось тільки уявіть, що угорці перетворяться на гунів, скандинави одягнуть шоломи з рогами, а італійці замість футболу зажадають гладіаторських боїв.

Показово, що й у наших «козаків» від вольниці, яка настала, відчуття не дуже радісні. Дивляться люди на оптимістичні цифри економічної статистики, а обличчя кислі. Були б задоволені, то в Польщу б не їхали і за політиків-брехунів, вибачте популістів, не голосувати б.

Можна, звичайно, все на український вічно незадоволений характер звалити, але може річ в іншому. В очікуваннях?

Ми весь час чекаємо чогось поганого. Ми чекаємо, що обвалиться гривня, банк не віддасть грошей, інфраструктура, яку не ремонтували з радянських часів, ось-ось остаточно зруйнується, лікувати буде нікому, вчити теж і далі за дуже довгим списком. І навіть голосуючи за солодкоголосого політика, який обіцяє рай на землі вже завтра, ми вже сьогодні починаємо чекати, що він нас обов'язково обдурить.

Якщо поглянути на статистику, то немає сумнівів, що Україна 2018-го відрізняється від 2014-го на краще. Економіка, хоч трохи, але зросла, інфляція знизилася в рази, гривня відносно стабільна. А чи стало жити краще, чи стало жити веселіше...?

У важкому 2014-му ми жили яскравими очікуваннями нового прекрасного життя. Ми вірили, що з'являться відповідальні політики і чесні чиновники, принципові прокурори і відважні поліцейські, кваліфіковані лікарі й освічені вчителі. Нам здавалося, що ще трохи і нарешті заживемо. Очікування прекрасного змушували людей посміхатися один одному, блимати фарами рідним номерам на далеких іноземних дорогах і пишатися своєю країною.

У статистично ситішому і стабільнішому 2018-му ми чекаємо виборів нового президента-корупціонера зі свитою таких самих депутатів і чиновників, і ще – рішення МВФ про кредит, який, на думку одних, врятує, а на думку інших, погубить країну остаточно.

З такою перспективою посміхатися і блимати фарами не хочеться. А багатьом залишається лише жити з вірою і надією на те, що десь там, у Польщі, Італії або далекій Америці їм усе обов'язково вдасться.

Читайте інші тематичні колонки на НВ:

Сьогодні в світі з Іваном Яковиною – щодня

Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим – щодня

Кінопошук з Фоззі – щочетверга

Діловий тиждень з Сергієм Фурсою – щоп'ятниці

Відкриття з Олексієм Бондарєвим – щонеділі

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.