Україні заважають стати багатою

Чим ближче день виборів, тим більше в ефір запускають тез, які мають сподобатися людям. І в підсумку відчинити двері перед кандидатами, які ці тези озвучують. Одна з них – Україні заважають і не дають стати багатою. От не заважали б – давно б Україна вже змагалася зі Швейцарією і Швецією, а так кляті «незрозуміло хто» заважають і не дають. І як наслідок, ми залишаємося бідними. І заводи будують десь в інших країнах, і капітали зберігають не в українських банках, а в Лондоні.

І це все не наша провина. Нам заважають.

Це дуже небезпечна теза. Небезпечна тим, що вона одночасно деструктивна і дуже популярна. Скільки разів ви чули в житті від людей, що вони дуже талановиті і обов'язково досягли б успіху, але їм вічно хтось заважає. І справа не в тому, що вони ліниві або багато п'ють, справа обов'язково в тому, що їм хтось заважає. Це можуть бути і колеги по роботі і світове єврейство. Люди постійно використовують цю тезу, виправдовуючи себе. Це прекрасний психологічний механізм захисту. Він не дає вашому мозку з'їсти вас живцем, але не робить вас багатшими. Тільки біднішими. І безліч людей, чиє життя завершилося в канаві, завжди дуже переконливо доводили, що це не вони винні в своїх бідах, а підступні вороги.

І якщо говорити про країни, то ви легко згадаєте назви країн, яким весь час заважають. Це Венесуела, Північна Корея, Іран. І Росія теж, навколо якої світова змова. Ці країни дуже бідні. Або стають дедалі біднішими. Принаймні порівняно з іншими, такими ж, що володіють схожими можливостями. І причина їхньої бідності не в тому, що їм хтось заважає. Річ у тім, що країнами керують неправильно. І розповіді про те, що хтось заважає – лише жалюгідна спроба виправдати ту бідність, яка приходить слідом за неправильним управлінням. Це може бути корупція, це може бути популізм, це може бути все разом. Але суть у тому, що будь-яка влада, яка веде неправильну політику і починає розповідати про світову змову проти своєї країни, за цими словами приховує лише свою неспроможність. Як алкоголік, який сидить на кухні в майці і треніках і шкодує, що тільки підступи ворогів не дали йому можливості зараз стояти нарівні з Тімом Куком чи Цукербергом.

Нерозумно припускати, що хтось заважатиме невдасі

І ще лякає, коли казки про ворогів, які не дають нам жити, каже опозиція. Адже цим вона готує народ до того, що після їхнього приходу до влади ми будемо дедалі біднішими, але вони не будуть винними. А підступні вороги. Як алкоголіку, якому вічно якісь козли заважають жити.

Те саме і з Україною. Україні ніхто не заважає, крім самої України. Ніхто не стримує бізнес від інвестицій в Україну. Тільки сама Україна. Адже справді нерозумно припускати, що обираючи між країною, де немає верховенства права і твоя власність може в момент перестати бути твоєю, і країною, де приватна власність захищена і свята, інвестор зробить вибір на користь першої?

Ні, інвестор не піде до нас. Просто тому що в світі безліч привабливіших альтернатив. Просто тому що Україна нічим не примітна країна третього світу, а не пуп землі, як приємно вважати деяким виборцям. Ми відстали від світу на десятки, а то і сотні років. І ніколи раптом не вирвемося вперед самотужки. Навіть не наздоженемо. Тому що відстали. Назавжди. Тому годі мріяти про нездійсненне, голосуючи за тих, хто це обіцяє. Наша роль у сучасній світовій економіці – це не фінансовий чи технологічний центр.

І єдиний спосіб, яким ми можемо наблизитися до успішної частини світу, це зробити все, щоб інвестори принесли нам сюди капітали і технології. Тому що своїх у нас немає. Ми можемо придумувати локальні інновації, але все одно вони мають бути вбудованими в технологічний ланцюжок, який для української промисловості виглядає космічним. І щоб нам принесли ці технології, ми маємо створити унікальні умови. І йдеться не про податки. Ідеться про поєднання верховенства правил і ліберальних правил гри, які можуть залучити новаторів. Грошима ви їх не залучите. Тільки можливостями. Менше заборон, більше гарантій права власності. І тоді Україна зможе, в окремих галузях, наблизитися до лідерів світу.

У світі забороняють клонування? Ми повинні дозволити, щоб кращі технології прийшли до нас. У світі будуть обмежувати робототехніку? Тоді ми повинні стати землею обітованою для роботів. У світі забороняють евтаназію? Тоді в Карпатах повинен бути центр для евтаназії. І тоді в Україні з'являться центри з сучасними технологіями. Інакше ми будемо лише купувати результат.

Вам може це подобатися чи ні, але це правда. І її треба прийняти, якщо хочете тверезо дивитися на реальний світ.

І так, я теж міг би сказати, що мені не дають грати в складі Манчестер Юнайтед. І це буде правдою. Мені реально не дають. Але не тому, що є змова і українців просто не пускають до складів топ-клубів. Просто я годен тільки м'ячі подавати. І тут не потрібна ніяка змова. І стати гравцем Манчестер Юнайтед я зміг би тільки в тому випадку, якби сам клуб хвацько скотився в трясовину, кудись у 10-ту англійську лігу, що дало б мені шанс. Ну або припустимо, що я б став дуже добре тренуватися і за лічений час потрапив би в топ світових футболістів. Погодьтеся, другий варіант звучить малоймовірно.

Так ось точно так само звучать всі розмови про те, що Україна має стати лідером інноваційної економіки, показати щось світу і стати новою кремнієвою долиною, створити тут компанії а-ля Apple або прокопати гіперлуп. Компанія Apple може з'явитися в Україні тільки як Патрісія Кас, коли вона вже нікому не потрібна у Франції, і може тижнями їздити містами України.

Україні ніхто не заважає. Точно так само, як ніхто не заважає Польщі. Просто Польща в 90-х зробила свою домашню роботу і провела реформи. І тепер українці їдуть туди працювати. А Україна не зробила реформ. Не перебудувала свою занепалу економіку. І тепер бідна. І здатна тільки скаржитися, що нам хтось заважає. Хтось не дає. Замість того, щоб почати робити реформи.

І про конкуренцію. Чи є зараз Німеччина конкурентом США? Так, звісно. Але це стало результатом активної підтримки Німеччини з боку тих же США після виборів. США і Європа активно допомагали Японії. Потім Кореї. І ці країни внаслідок підтримки ставали конкурентами провідних економічних держав. І нікого це не хвилює особливо. Тому що це той випадок, коли краще мати трохи менший шматок від великого пирога, ніж великий шматок – від маленького. І вже точно в такій ситуації ні у кого в світі немає бажання не дати розвиватися маленькій жалюгідній економіці України, яку сприймають у глобальному світі як статистичну похибку.

Нас просто не існує на економічних картах. І нерозумно припускати, що хтось заважатиме невдасі. Навіть якби у нього було бажання заважати. Але і бажання немає, і невдаха усьому сам дає раду. На відмінно. І все, що він може, це повісити у себе свій портрет, написати «слава мені» і послати МВФ. І відразу стане легше.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени