Проти кого йде війною Трамп?

0 коментувати

Чим трампівська політика обернеться для наступних поколінь?

Я все більше замислююся над тим, чи не є ображений чиновник з адміністрації Трампа, який написав анонімну колонку в The New York Times, насправді представником групи на кшталт «Вбивства у Східному експресі», де за аналогічним сюжетом кожен старший радник Трампа знаходився би в цьому поїзді. Чому? Тому що стаття ідеально вписується у рамки угоди з дияволом, яку всі заключили з цим президентом: Дональд Трамп аморальний, безчесний, схвильований, але, як анонімний автор написав від себе: «Існують яскраві місця, які у майже безперестанному висвітленні діяльності адміністрації, ніяк не вдається зафіксувати: ефективна дерегуляція, історична податкова реформа, більш надійні війська і багато іншого».

Сьогодні це анонімне республіканське кредо: ми знаємо, що Трамп наволоч, та ви мусите любити всі ті хороші штуки – маєте визнати, що його зменшення податків, дерегуляція, знищення Obamacare та нарощування військової міці призвели до економічного зростання, оборонних витрат і рекордно високих фондових індексів. А також те, що всі ми стали багатшими та відчуваємо себе безпечніше, навіть якщо Трамп і божевільний. Що ж, тоді наша совість чиста.

І така позиція небезпідставна. Економічне зростання та робоча зайнятість дійсно переживають успіх відтоді як до влади прийшов Трамп. І я радію цьому.

Та що, коли насправді Трамп підігріває американську економіку, спалюючи всі меблі у будинку? І все це мало би виглядати для нас гарно та з приємним смаком підсмаженого – принаймні, на деякий час – але де спатимуть наші діти?

Що коли насправді Трамп підігріває економіку, спалюючи всі меблі у будинку?

Що, коли трампівське зниження податків, дерегуляція та зшкрябування Obamacare попри відсутність альтернативи, а також збільшення оборонних витрат – це насправді погано продумані, короткотермінові, цілеспрямовані ініціативи, що всі як один ігнорують думку експертів, оскільки виникли з мимоволі кинутих фраз Трампа – і що в сумі це все настільки підвищить рівень цукру, що не просто призведе до нестійкої економіки, а й залишить її вразливою на довгий час?

Розгляньмо ту точку зору детальніше: я виступаю за скорочення корпоративних податків – велике скорочення. Але натомість я би ввів податок на викиди вуглецю, податок на цукор, а також невеликий податок на фінансові операції. Таким чином ми вивільнимо енергію американських корпорацій, заразом пом’якшуючи зміни клімату, давши стимул новій великій глобальній індустрії – чистій енергетиці, а також стримуючи наступ дитячої астми, діабету, не додаючи тим самим до державного боргу та в той же час роблячи себе більш стійкими як країна.

Коли Трамп скорочує корпоративні податки та водночас виключає Америку з Паризької угоди зі зміни клімату та намагається відновити вугільну промисловість, знизивши стандарти забруднення та послабивши стандарти економії палива для легкових та вантажних автомобілів, виготовлених у США, то він просто різко додає до фінансових та вуглеводневих боргів, що стане тягарем для наших дітей.

І він робить це попри застереження багатьох економістів про те, що збільшувати дефіцит, коли твоя економіка і справді добре зростає – це і справді безрозсудно. Адже тобі можуть знадобитися гроші, щоб вийти з наступної рецесії.

І він робить це в той час, коли фактично кожен вчений-кліматолог попереджає, що всі ці зумовлені глобальним потеплінням екстремальні погодні явища – засухи, повені та пожежі – різко набирають оберти і ми дивимося крізь останнє вікно можливостей пом’якшити кліматичні зміни, щоб мати змогу вплинути на наслідки, які вже є неминучими та уникнути того, що стане катастрофічно неможливо взяти під контроль.

У червні The Associated Press проаналізували останній звіт МВФ про економіку США, де у висновку зазначалось, що результат діяльності Трампа на «зниження податків та очікуваного збільшення видатків на оборону та внутрішні програми, дефіцит федерального бюджету у відсотках від загальної економіки до наступного року виросте до 4,5% ВВП – майже вдвічі, ніж три роки тому». Ось такий «великий ріст…який у США не бачили з часів президента Ліндона Джонсона, який наприкінці 60-х збільшив витрати на війну у В’єтнамі та водночас схвалював соціальні програми на створення «Великого суспільства».

Зіштовхнувшись з таким боргом, який країна буде не здатна перерости, The Associated Press продовжують, перефразовуючи звіт МВФ, що у США «може виникнути потреба піти на політично болючі кроки», такі як урізання соціальних виплат та накладання високих податків на користувачів. (Ми також, ймовірно, муситимемо обмежити витрати на нові дороги, мости та дослідження.)

Можливо, ви хотіли би, щоб ваші діти знали про це.

Можливо, ви також захотіли би поділитися з дітьми недавнім дослідженням групи вчених-кліматологів з Австралії, які змоделювали збитки різних економік, якщо ми разом не працюватимемо на досягнення цілі Паризької угоди зі зміни клімату, а саме зменшення підвищення глобальної середньої температури до 2100 року на щонайменше 2 °С, що є вищим показником, ніж це було в доіндустріальні часи.

Підвищення рівня моря зумовить масштабне переселення людей та міст, а різкий ріст температурних рівнів обернеться збитками для продуктивності сільського господарства та спадом стану здоров’я людей на планеті. Як результат, згідно з дослідженням, економічні наслідки нехтування Паризькою угодою можна буде «зіставити з Великою депресією 1930-х із її глобальним падінням у ВВП на 15%, тільки на цей раз це відбуватиметься рік за роком без можливості ефективного відшкодування…Багато урядів світу перестануть бути спроможними до співпраці та занепадуть».

Існували раціональні способи урізати податки на речі, яких американцям хочеться найбільше – на кшталт корпоративного інвестування, водночас збільшивши їх на те, чого хочеться найменше – ось як вуглець, необдумані фінансові спекуляції та діабети – що могло б стимулювати виникнення робочих місць та зростання, а водночас зробити нас фінансово та екологічно стійкими. Але і Трамп, і анонімний республіканський натовп відхилили це, так само як відхилили розумні покращення до Obamacare, надавши перевагу скасуванню програми.

Тож коли республіканці кажуть, що їм огидні неграмотність та аморальність Трампа, але вони люблять його «дерегуляції» та «податкові реформи» – такі дуже стерильні слова, – то це те, що вони і справді люблять. Іти на великі фіскальні та екологічні ризики, ефективно викидаючи наші бампери та запасні колеса, які можуть невдовзі знадобитися, щоб пробратись через наступний фінансовий чи кліматичний шторм – заради короткотривалих економічних та політичних вершин.

Наскільки це відрізняться від аморальності Трампа? Будьмо чесними, Трамп зрадив своїй дружині, а його партія нині зраджує своїм дітям. Тож тепер ви скажіть мені, хто з них гірший.

І не дайте мені почати з нещодавно підписаного оборонного бюджету на $719 мільярдів на 2019 фінансовий рік – настільки драматичний стрибок у витратах, що експерт у галузі оборони Лоуренс Корб відмітив, що з часів коли Трамп прийшов до влади трохи менш двох років тому, «оборонний бюджет виріс на $133 мільярди, або 23%». І це коли не відбувається ніякої великої війни.

Тож повторімо знову: анонімний республіканець прирівнює великий оборонний бюджет і збільшення кількості зброї до стратегії та сили. А отже, за таким визначенням, якщо Трамп збільшує видатки на оборону, то він робить щось правильне. Чи не пропустив я серію слухань у Конгресі за участі незалежних військових експертів, яким поставили запитання: з якими новими (чи старими) загрозами ми нині зіштовхуємось, і чи нова та дуже дорога зброя дасть нам змогу краще їм протистояти?

Один із найрозумніших військових аналітиків, яких я знаю, вважає, що інвестування у настільки великі нові збройні комплекси – це те ж саме, що застосовувати кувалди до капельок ртуті, враховуючи те, що так багато ворогів, з якими ми зіштовхуємось сьогодні, це суперзаряжені індивіди чи нації, які вирішили наносити нам шкоду за допомогою дешевої кіберзброї та недорогих так званих тактик «роїння», які проявляються у заснуванні в країнах-жертвах громадських організацій, в тому числі ЗМІ, які розпалюють зсередини атмосферу ненависті та сумнівів.

Чи хтось з цих законодавців Республіканської партії взяв до уваги іранські морські навчання у заливі цього серпня? Іранці взяли деякі великі кораблі з епохи шахів і сказали: «Ви будете американським флотом». І потім застосували тактики «роїння» на спустошення цих великих кораблів – розвертали десятки дуже маленьких дешевих катерів та прибережні судна-камікадзе, озброєних легкими ракетами та реактивними гранатами.

Джон Аркілла, старший стратег Морської післядипломної школи, любить казати, що у сьогоднішньому світі, зв’язаному електронними мережами, де ІД купували дрони в онлайн-магазинах та перетворювали їх на повітряні гранатомети, «багато маленького може здолати нечисленне і велике».

Китайці, відмічає він, «розбудовують морські сили без традиційного флоту», зосередившись на створенні сотень дешевих, маленьких ракетних і торпедних човнів на атаку з американськими мультимільярдними авіаносцями та флотиліями. Більше того, Аркілла відмічає, що «коли ти маєш такий масштабний оборонний бюджет, ти не відчуваєш необхідності задавати собі складні питання» на кшталт: якого чорта ми досі робимо у Афганістані після 17 років «безрезультатних спроб змінити там хід історії та культури та створити простір для демократії шляхом використання озброєних сил?»

Насамкінець, я вірю у надійну військову та глобальну причетність США. Та це не треба автоматично перекладати як підтримку радикального збільшення оборонного бюджету.

Тож наступного разу, коли анонімні законодавці-республіканці скажуть, що хоча Трамп і моральний покруч – а вони тим часом зберігають націю від його вивертів –  а також люблять його урізання податків, дерегуляцію та оборонний бюджет, попроси їх описати стратегічне бачення поза витратами на оборону. Запитай, чи вони справді не схвильовані масовим зростанням дефіциту в той час, коли їхня економіка вже росте, ну просто, щоб знати, коли нам слід зберігати готівку, щоб пом’якшити наступну рецесію. Запитайте, чи дійсно вони вважають розумним повернути наші стандарти автопробігу, в той час як востаннє, коли ми так робили, більш економічно ефективні японські та корейські автомобільні індустрії майже вбили американський Detroit.

Насамкінець, запитайте їх, чи мають вони дітей – і чим, на їхню думку, вся ця трампівська політика, яку вони люблять, навіть якщо їм не подобається Трамп, обернеться для наступних поколінь.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Томаса Фрідмана. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал опубліковано на The New York Times

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Хочете знати не тільки новини, а й що за ними криється?

Читайте журнал Новое Время онлайн.
Передплатіть зараз

Читайте 3 місяці за 59 грн

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Погляди   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.