Російський президент Володимир Путін заявив, що напад на політехнічний коледж у Керчі, внаслідок чого вже померла 21 людина, переважно підлітки, став результатом «глобалізації» та того, що повсюди зазнають поразки, неправильно реагуючи на нові виклики, що змінюють світ. Це зручна позиція, оскільки виносить відповідальність за напад за межі Росії та режиму, виправдовуючи таким чином державне втручання у забезпечення молоді, як стверджується, дефіцитним, «необхідним, цікавим та корисним контентом». Не таку точку зору поділяє та велика кількість людей, які з пересторогою спостерігали за наростаючою мілітаризацією кримського суспільства в цілому, а особливо дітей, в умовах російської окупації. І хоча ми не знаємо, і, мабуть, ніколи не дізнаємось, що було в голові у 18-річного Владислава Рослякова перед тим, як він пішов на цю вбивчу бійню, атмосфера в Криму та ставлення до війни та зброї вочевидь тривожно змінилась з часів російського вторгнення та анексії на початку 2014 року.
Відома кримськотатарська журналістка та натхненник громадської ініціативи Bizim Balalar («Наші діти»), яка допомагає дітям кримських політичних в’язнів, прокоментувала трагедію, прикріпивши реальні фото дітей, де їх вчили використовувати зброю, а самі діти були вбрані у військову уніформу та брали участь у мілітаризованих сценках. Ліля Буджурова пише:
«На мою суб’єктивну думку, те, що відбулось у Керчі, є результатом тотальної мілітаризації дитячої свідомості, яку насаджують в Криму останніми роками. Всі ці виставки військової техніки на центральних площах міст, де дітей саджають за зенітки та вчать як поводити себе з автоматом. Всі ці «патріотичні» дитячі фотосесії зі зброєю в руках. Всі ці дитячі воєнізовані естафети та паради під патронажем армії. Цікаво, що в головах у тих людей, які дають дітям у руки «іграшки», призначені для вбивства?»
Подібні заходи спрямовані на легітимізацію російської окупації Криму
Кримська правозахисна група та інші громадські організації довгий час застерігали про небезпеку військової пропаганди та зумисну мілітаризацію інформування населення. По-особливому в цілях кампанії з дезінформації використовують дітей, наштовхуючи на розпалювання ворожнечі до України та прославляючи війну в кримських школах. З часів приходу Володимира Путіна до влади спостерігався усе більш помітний фокус на так званому «військово-патріотичному» навчанні російською мовою, який Росія сьогодні агресивно та нелегально намагається нав’язати в окупованому Криму. Так зване «військово-патріотичне» навчання передбачає одягання військової уніформи та навчання використанню вогнестрільної зброї. Ця ідея виходить з перемоги на війні завдяки збройному конфлікту. Кримська правозахисна група неодноразово застерігала, що подібні заходи спрямовані на легітимізацію російської окупації Криму та брутальної, подекуди вбивчої, діяльності озброєних напіввійськових угрупувань, які разом з російськими солдатами працюють над забезпеченням контролю над півостровом. Це також одна зі спроб Росії спонукати до військової повинності та служінню в армії окупантів. Якраз майже за рік до бійні, російська призовна кампанія у Керчі супроводжувалась виставкою військових технологій, де дітей надихали грати в ігри на танках тощо.
Має місце і прославлення Другої світової війни, та війни як такої, за допомогою нав’язування протягом двох останніх років моди на дитячі військові паради та уніформи навіть для немовлят.
Надзвичайну нетолерантність демонструють проти тих, кому страшно чи не по собі від такого «святкування» війни. Кримськотатарську поетесу Аліє Кенжалієву нещодавно попередили про можливу кримінальну відповідальність за вірші про трагедію від війни. Підконтрольний Росії слідчий комітет заявив, що ця поезія начебто підпадає під статтю російського кримінального кодексу щодо «реабілітації нацизму».
Вірші Кенжалієвої були опубліковані 9 травня у місцевій газеті Qirim, та говорили про те, що війна – це передусім сум і трагедія, а не пафос та свято, як повелось в умовах російської окупації. Поетеса писала:
«Смерть – не привід для святкування…Вони вчать людей любити війну, забувати трагедію, не молитись за душі нещасних, не берегти такий крихкий мир.
Вчать любити війну, бути щасливим за те, що вона відбулась, одягати військову форму, прославляти це в танцях і піснях, робити з цього свято…»
Зрештою, слідчий комітет вирішив не притягати поетесу до відповідальності. Мабуть, резонанс та хвилювання, викликане потенціальним переслідуванням за вірші проти війни як такої, зробили проблематичним винесення вироку навіть для російських прокурорів.
Сергій Данилов з розташованого у Києві Центру близькосхідних досліджень, який ретельно спостерігає за подіями у Криму вже багато років, думає, що напад у Керчі став результатом загальної атмосфери у Криму та Росії.
«Крим – особливий регіон. Зараз там відбувається концентрація ненависті, уявлень про те, що навколо вороги і все можна вирішити зброєю». Другу причину він вбачає у посиленні цькування у школах, що поширене, звичайно ж, не тільки в Криму.
Чому розмовляти про релігію на своїй кухні – це тероризм, а вбивства – масове явище?
Як повідомлялось, Росія змінила початкове формулювання порушення кримінальної справи за фактом вибуху з теракту на масове вбивство невдовзі після того, як стало зрозуміло, що Росляков не був кримським татарином і немає нічого, що дозволило б стверджувати про те, що українські правоохоронні органи причетні до цього вбивства.
Відомий адвокат-правозахисник Еміль Курбедінов поділився сумними емоціями, що переживає він та колеги, виразив глибоке співчуття сім’ям жертв убивства, а також невдоволеність діями російської держави. Невдовзі після анексії Росія почала переслідувати українців, особливо кримських татар та інших мусульман півострова, виходячи з абсолютно надуманих обвинувачень у «тероризмі».
На місцях у ФСБ є великий контингент тих, хто працює над такими випадками «тероризму». Приміром, арештовує набожних чоловіків, які ніколи не вчинили жодного злочину, влаштовуючи масштабні операції, збройні обшуки та обвинувачуючи у причетності до діяльності Hizb ut-Tahrir, мирної та легальної в Україні організації, за якою ніколи не числилось жодного акту тероризму.
Об’єднання з 16-ти «слідчих» розгорнуті з метою забезпечувати наявність незаконних записів невинних розмов про релігію, які перетворюють на «доказ» того, що підслухані чоловіки є членами Hizb ut-Tahrir, хоча як такого доказу цього в їх словах немає.
Викрадення і тортури мають на меті змусити інших мусульман свідчити проти чоловіків, а коли це не працює, знаходять «таємних свідків». І хоча записані голоси цих «свідків» спотворюють, скоріше за все один офіцер ФСБ «свідчить» за більш ніж одного «очевидця». Всі подібні «зізнання» використовують як «доказ» того, що чоловіки, які ніколи нікого не образили, були «залучені» до діяльності у мирній організації, що не закликає до насильства.
І на фоні такої «антитерористичної» роботи, 18-річний студент спромігся знайти підозріло велику суму грошей, придбати мисливську рушницю та здійснити заздалегідь спланований напад на коледж, заставши російські правоохоронні органи зненацька.
Переклад НВ
Новое время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Галі Койнаш. Републікація повної версії тексту заборонена
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени