«Ми на порозі серйозного переполоху. Це реально вирішальний момент війни», — Пехньо про зустріч на Алясці

Те, що наша влада, наприклад, має загравати з Трампом і напрацьовувати цей мирний трек, я це розумію. Але це мають розуміти так само і кожен з українців.

Насправді ось це очікування «договорняка» дуже негативно впливає на багато процесів. Десь у владі думають, що «пронесе, можливо, ми не переведемо на мобілізаційні рейки якісь процеси; можливо, ми ще попилимо гроші на якихось асфальтах і на скляних зупинках; можливо, ми п’яте, десяте». Люди так само думають: а для чого мені ризикувати, для чого мені йти, мобілізуватися, рекрутуватися до війська, шукати своє майбутнє там, якщо вже скоро закінчиться, мені вдасться пропетляти?

І оце от петляння по всіх фронтах — що з боку держави, що з боку кожного з нас, громадянина, — насправді призводить до того, що ми зараз бачимо на фронті. На фронті багато чого не вистачає.

І от переламність моменту полягає в тому, що справді немає жодної ознаки військової в тому, що щось має закінчитися. Жодної ознаки немає в цьому. Росіяни як тисли, так і тиснуть.

Я абсолютно згоден з тими висновками, які стверджують, що ні логічно, ніяк, в жодному вимірі ми не можемо покинути Донбас. Тому що справді росіяни не демонструють можливостей зайняти Слов’янськ, Краматорськ, цього неможливо зробити зараз в нинішніх їхніх реаліях.

Їм доведеться покласти ще дуже і дуже і дуже багато своїх ресурсів для того, щоб це зробити. А ось так просто на блюдці, як то кажуть, віддати їм Донбас — це абсолютно якийсь нереалістичний сценарій.

Відповідно, наш сценарій полягає в тому, що ми маємо готуватися до продовження війни. Кожен має усвідомити те, що війна буде тривати далі.

Зараз що відбувається? Зараз [вирішується] питання боротьби за суверенітет України. Путін хоче заморозити війну і зробити Україну несуверенною. Тобто, щоб ми опинилися в зоні впливу Російської Федерації. Ми цього дозволяти собі не будемо. Цього не дозволятиме Європа. Тому що зараз виведення статусу Росії…

Узагалі Трамп, я, чесно кажучи, дуже помилився в ньому. Я думав, що вже немає можливості для відкату цієї ситуації. Але дуже схоже, що Путін вчергове надурює Трампа. Роблячи напівкроки, він фактично перетворює переговорний процес в те, що Росія робить великі поступки. Напівкроки перетворюються в кроки.

— Виходить, що замість санкцій Путін зараз отримує саміт.

— Постійний рух начебто на зустріч до Росії відбувається. І це перетворює статус Росії з проблеми в загрозу. З проблеми в загрозу. Загроза, яка нависатиме далі над Європою. Тому що балтійські конфлікти на носі. Вони майже невідворотні стають з таким підходом. І українська війна, питання впливу на Україну.

Якщо Путін далі зможе отримати механізми впливу на нас, він отримує [переваги]. Як кажуть аналітики, здаєте Донбас і отримаєте наступ на Харківщину, наприклад. Це абсолютна реальність.

Тому нам треба усвідомити, що війна далі триває. Ми на порозі серйозного переполоху в сенсі усвідомлення мобілізаційного руху держави.

Цього тижня президент [Володимир Зеленський] виходив з повідомленням про те, що контракт 18−24, тобто строковий контракт для молоді, будуть розширювати за умовами і за віком. Якщо його будуть розширювати за віком, це логічно означає, що президент і його команда зараз напрацьовують, вочевидь, якісь варіанти. І вони думають, що з ними скоро вийдуть, тому що це заявив глава держави, що вийдуть з пропозиціями певної контрактної мобілізації, контрактного рекрутингу для тих, хто ще не в війську.

І, вочевидь, треба говорити для тих, хто вже в війську, про якусь строковість служби, щоб ми взагалі запровадили поняття. Бо зараз говорити про демобілізацію надзвичайно складно, але ми маємо впровадити поняття ротація.

Кожен має українець пройти через війну. Більшість, скажімо так. Не всі будуть служити, і це не станеться одномоментно. Але пройти через війну — от ми на грані, на зламі цього дуже великого переполоху, що кожен має отримати цю дотичність.

Прослужив два роки, наприклад, рік відпочив, знову два роки служиш. Або якісь інші схеми. Я не знаю, як це все може бути реалізовано, мають дати розумні люди, які цим займаються. Але це однозначна реальність, що через війну мають пройти більшість українців. Тільки тоді ми зможемо і підсилити нині військо, і на майбутнє вирішити певні проблеми, які в нас уже на носі.

І тільки тоді ми зможемо кожен усвідомити, оцінити те, що взагалі відбувається, в якому форматі, і яка війна; і що ми здобуваємо, і яка ціна цих здобутків.

Тому такі от мої міркування. Підсумовуючи: війна триває; українці, кожен з нас має думати про своє майбутнє у війську.

— Якщо після 15 серпня Україні будуть нав’язувати неприйнятні умови — капітуляцію, здачу територій, а Україна це відкине, то як тоді ми можемо розраховувати на якусь військову підтримку з боку Штатів?

— Я ж не знаю. Тут дуже багато різних сценаріїв є. Я, чесно кажучи, думав, що в Трампа не буде виходів, і після 8 серпня він вже 100% запровадить санкції проти Російської Федерації. Ні, вийшло дещо інакше.

Учора цікава стаття вийшла, здається, на The Wall Street Journal про усі перипетії, про три етапи доповіді [спецпредставника Трампа Стіва] Віткоффа до європейських партнерів і до Трампа.

З того, що я зрозумів, було три контакти Віткоффа після поїздки до Путіна. Згдіно з першим повідомленням, одразу, коли після зустрічі Віткоффа з Путіним, наш президент Володимир Зеленський виходив на комунікацію, говорив, що, мовляв, є якісь хороші ознаки того, що Російська Федерація готова йти на зустріч.

І WSJ пише про те, що спочатку була донесена позиція, що нібито Путін готовий вийти з Херсонської та Запорізької областей, а Україна, мовляв, має вийти з території Донбасу. І тоді от така позиція висвітлювалася. Зрозуміло, що вихід з Херсонської та Запорізької областей — це відкриття морських шляхів, це дуже багато аргументів впливу.

І було подано спочатку нібито таку картинку, що Росія на це згодна. І тоді була дещо здивована, але позиція готовності щодо переговорів такого сценарію. Потім виявилося, що це зовсім не так.

Потім Віткофф пояснював, що насправді Путін готовий, щоб Україна віддала Донбас, а він просто зупинив активні бойові дії. Тобто Україна щось віддає, а Путін просто зупиняється, що є абсолютно неприпустимим сценарієм ні для нас, ні для західних партнерів.

В принципі, ці всі сценарії торгування територіями є неприйнятними з точки зору нашої Конституції.

Тому в мене таке враження складається, що була дуже швидко зроблена заява про зустріч в Алясці 15 [серпня]. І я б не виключав того, що за цей тиждень до 15-го, а це ще треба пережити п’ять днів, може статися щось, абсолютно будь-що — обстріл Путіним території, ще щось, якийсь сценарій, де Трамп скаже: «Ну все, я не зустрічаюсь з Путіним».

Тобто може бути і така історія, коли всі зрозуміють безперспективність цих варіантів, непогодження з боку України, непогодження з боку європейських партнерів. Я б зовсім не виключав, що взагалі зустріч ще може бути на Алясці зірвана, і якось це буде пояснено.

Тому тут ще мільярд сценаріїв, як це все може відбутися, і якою буде підтримка. Станом на сьогодні можна сказати, що які б перипетії не були, підтримка від Сполучених Штатів, як йшла, так і йде.

Як воно буде далі, передбачити реально стає неможливо. Що можна передбачити? Це сподівання на власні сили.

— Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський сказав, що ми повинні завершити війну на своїх умовах і з позиції сили. Це натяк на те, що ми маємо якісь свої внутрішні плани, на кшталт Курська? Чи натяк союзникам?

— Сирський неодноразово притримувався цієї ідеї. Він неодноразово казав, що в обороні війну не виграти,. Це не мої з тобою слова, це слова главкома. Вочевидь, главком — це рівень стратегічного планування, і в нього є якісь думки щодо цього.

Насправді Сирський в плані стратегії вміє зіграти в ці довготривалі шахи. Якщо в нього ці сценарії є… А їх, до речі, побоюватися стали все активніше останнім часом росіяни. То я не знаю, як це може бути зареалізовано.

Якась силова дипломатія з боку Сирського? Мені зараз її важко уявити, які це можуть бути наступи. Але, моніторячи російські пабліки, [бачу, що] вони там накатують різноманітні сценарії, починаючи від брянського наступу ЗСУ, продовжуючи і завершуючи південним наступом на територію Херсонської, Запорізької областей з боку Сил оборони. Але уявити, як це може відбутися з нашого боку, я навіть теоретично не беруся.

Повторююся про те, що це главком, це його позиція, він завжди говорить, що війну в обороні не виграти. Вочевидь, він має в цьому рацію. Але для того, щоб ми не в обороні виграли її, а якісь здобутки отримали, треба повернутися на питання назад — про мобілізацію суспільства. Ось це головне питання.