Курська операція. Йде битва за головну логістичну артерію: наскільки апокаліптична ситуація і чи загрожує 10 тис. військових котел — Дикий
Події10 березня, 09:07
Ми маємо знати те, що для росіян вибити нас з Курської області - це надзвичайно важлива політична задача.
На одну секундочку давайте зробимо маленький ліричний відступ. Сьогодні ж 10 березня. Давайте відмотаємо час, уявимо себе три роки тому — 10 березня 2022 року. Ви можете собі уявити, що ми з вами обговорюємо в якому становищі наш контингент в Курській області? [10 березня три роки тому ми обговорювали ситуацію, коли ще під Києвом стоять окупанти]. В Ірпені йшли бої в той момент. І ще на повному серйозі готувалися до оборони на вулицях Києва.
А зараз ми говоримо про те, що росіяни все ж таки дуже активно стараються вибити нас з Курщини. Намагаються насправді дуже активно.
Передплатіть, щоб прочитати повністю
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Щодо загальної ситуації. Почнемо з загрози оточення. Ключове — її немає. Загроза перерізання траси є. Це просто, як кажуть в моєму улюбленому місті Одеса, дві великі різниці.
Якщо буде перерізана траса Суми-Суджа… А така загроза дійсно є. Проти цього зараз намагаємося боротися, але росіяни саме на це зараз кинули дуже великі сили. Саме за трасу зараз іде основний бій. Але якщо її буде перерізано, це дуже ускладнить нашу логістику, тому що траса — це є траса.
Але аж ніяк не йдеться про оточення, тому що там є багато інших другорядних доріг, про контроль над якими з боку росіян навіть мови поки немає. Просто забезпечувати достатньо великий гарнізон не по трасі, а по купі польових доріг — це складніша логістична задача.
Але, чесно кажучи, нам до такого не звикати. У нас скільки вже місяців тримається Часів Яр після того, як основну дорогу було перебито? Уже, мабуть, скоро рік буде, як туди йде забезпечення не основними дорогами.
Тому давайте не плутати. Дійсно, йде битва за головну логістичну артерію, яка дозволяє возити багато і швидко. Але навіть якщо, не дай Боже, ми цю битву пограємо, це аж ніяк не те саме, що в нас раптом опинились в котлі 10 тисяч людей. Це взагалі не про котел, це про ускладнення логістики.
До речі, 10 тисяч людей — це приблизно весь наш контингент на Курщині, а аж ніяк не ті, що тільки в Суджі. Тому апокаліпсис не відбувається, але сам факт, що просування росіян до траси досі не вдалося зупинити — це, на жаль, теж неприємна правда.
Це не тому, що хтось щось прогледів, цю небезпеку видно було давно і протидія одразу почалась. Але вони туди кинули практично все живе, що в них на Курщині є. І це живе несе великі втрати, часто припиняє бути живим, але повзе, повзе і повзе.
Одна справа — викурити нас взагалі з Курщини, де дуже маневрова війна, де можна дуже легко міняти позиції, заходити в тили, бити по флангах. Інша справа — стримати росіян там, де вони просто в одному місті поставили собі за мету проповзти, пробитись вперед. «М'ясний штурм» за «м'ясним штурмом» — це насправді та проблема, яку важко зупиняти.
Хоча ще не «ховаємо» цю трасу, за неї боротьба ще не закінчилась. Але навіть якщо трасу переріжуть, це аж ніяк не означатиме, що в той самий момент нам треба буде тікати з Курської області або, не дай Боже, розблоковувати наших у оточенні. Але так, звичайно, це ускладнить роботу Суджинському гарнізону.