«Змови немає, є план». Генштаб ЗСУ не поповнює чинні бригади, а створює «другу армію» — Ігаль Левін

У вас ніколи не буде вистачати ресурсів. Про це ще колись говорив, писав, [уже колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій] Залужний.

До речі, люди сваряться на багато моментів, які відбуваються, звинувачуючи всіх і все. Але при цьому ваша верхівка це проговорювала. Я зараз навіть не про політичну верхівку, а про Залужного. Він іще 2022 року писав чітко, що він просить вибачення у людей на фронті, але техніка має іти в нові бригади. Головнокомандувач буквально каже, що вам не дадуть техніку на фронт. Ми всі пам’ятаємо, як Залужний ставився до людей, був досить людяним.

У такій страшній війні, особливо коли є дисбаланс сил, вам не вистачатиме всього, ви не можете забезпечити і якусь бригаду ТрО, і якусь регулярну бригаду, і одночасно накопичувати сили для створення резервів. Я завжди говорив, що вам потрібні дві армії, якщо вульгарною мовою говорити.

Тому я не дуже розумію, коли люди починають говорити, що десь не було людей, не поповнювали [бригади] тощо. А чи є взагалі люди?

Уявіть собі, що є Генштаб, він має розподіляти ресурси. У вас завжди не вистачає, не буває такої можливості розподілити, щоб скрізь було. Тобто, знаєте, намазати тонким шаром, як масло на хліб, — так не працює. Ви маєте розподіляти пріоритети.

І, звісно ж, якщо десь ви не отримуєте ресурси, — це слабка ланка, там вас прорвуть. Тому відходять десь. Це теж не винахід велосипедів. Ми це бачимо у всіх війнах, у всіх кампаніях.

Інша справа, що такі речі потрібно проговорювати. Залужний це говорив іще тоді, а потім ніхто цього не говорив. Це було звернення конкретно до людей, до всіх, зокрема до мобілізованих на фронті. Він попросив у них вибачення. Він не написав це для військових аналітиків, як ремарку. Він саме попросив вибачення. Каже: «Вибачте мене, але техніка має іти для створення резерву, щоб можна було потім наступати».

І було б правильно, добре, якби зараз теж якось проговорювала б верхівка. Тому що я стежу на професійному рівні, тому пам’ятаю такі моменти, а широке коло глядачів [цього зараз] не знає. Солдат — тим більше.

Ще такий момент: солдату завжди погано. За враженнями солдатів ніколи не можна судити про ситуацію. Солдату завжди всього не вистачає. Навіть коли у вас успішна кампанія, безпосередньо на полі бою смерть, вибухи, негаразди. І тому навіть якщо ви під час успішної кампанії якоїсь держави запитаєте солдата: «А як тобі, норм?» Він скаже: «Ні. Тут друг загинув, тут узагалі жесть, тут узагалі спати не дали. Тут жах. Тут щось не приїхало, щось десь застрягло». Тому не можна судити з того, що говорять солдати.

Це може бути частинка загального пазла, безпосереднє свідчення з місць, але глобально про всі процеси (особливо про те, що відбувається на стратегічному, на оперативному рівні) не можна казати молодшій ланці, навіть молодшим офіцерам і молодшому командному сержанту не можна судити. А старші ніколи не будуть всю карту розкривати. Потім справа істориків буде — копатися: чому той чи інший — український генерал або головнокомандувач ([Олександр] Сирський, до цього — Залужний), ухвалював ті чи інші рішення, саме так діяв, чому саме так розподіляв ресурси, чому ухвалював ті чи інші рішення в тих чи інших ситуаціях.

Тому, коли ми чуємо, коли 72-га бригада була фактично знекровлена, їй довелося відійти… Я не буду зараз іти в політику, це все українцями залишимо. Я говорю про технічну частину, — це те, що людей не вистачало. Я на зв’язку з багатьма людьми з 72-ї — є там і солдати, і офіцер знайомий тощо. Я плюс-мінус ніби розумів, що з нею відбувається, коли вона всі ці роки тримала Вугледар. Так от: немає якоїсь тут змови, чому її не поповнювали.

Одна з причин, чому її не поповнювали, як мені здається, — усе йде для створення так званої другої армії.

Якщо це так, то значить, є задумка, є певний план у вашого Генштабу, верховного головнокомандувача [Володимира] Зеленського й Офісу президента: вони очікують якогось моменту, щоб потім задіяти [резерв]. Як задіяна була [частина армії], до речі, у Курській області. Це ж показало результат.

Це святе правило, базис, основа основ військової думки: у вас завжди має бути резерв. Якщо у вас немає з кого створити резерв, це нікого не хвилює, створіть. Народіть його з повітря. Ти не можеш воювати так, щоб у тебе не було резерву, ще сил. Це тоді все, це фіаско, крах.

Так от: коли в тебе така ситуація, як в України, коли всього не вистачає, і у вас людей менше, а резерв потрібно створювати постійно, тоді й відбувається така ситуація, як ми бачимо, коли Росія повільно протискає на фронті. На жаль. Тому що ми ж ніяк не можемо об'єктивну реальність поміняти.