Золота жила

Держкомпанія Центренерго перетворилася на "дійну корову" для влади. Всі ниточки ведуть до найближчого соратника президента — депутата Ігоря Кононенка

Іван Верстюк

Продажу цієї держкомпанії вимагають іноземні інвестори, народні депутати та активісти боротьби з корупцією. Її назву — Центренерго — згадано навіть у меморандумі МФВ, що є винятковим випадком для такого штибу документів. Ключовий кредитор України наполягає на приватизації цієї держкомпанії, якій належать три теплові електростанції (ТЕС): Трипільська, Зміївська та Вуглегірська, що забезпечують центр і частково схід країни. Загалом це близько 15% всієї електрогенерації. Більше тільки у державного Енергоатому, оператора АЕС, і ДТЕК, що належить мільярдерові Рінату Ахметову.

МВФ просить, але Київ назустріч не йде. Ще уряд Арсенія Яценюка оголосив про приватизацію компанії в листопаді 2014‑го, але хура й досі там: чиновники знаходять нові і нові приводи, щоб відкласти продаж. При цьому держава останнім часом все гірше керує цим активом: за два останніх роки прибуток компанії впав з майже 500 млн грн до 22 млн грн.

"Центренерго має отримувати не менше 500 млн грн чистого прибутку на рік",— вважає Андрій Герус, який до недавнього часу був виконавчим директором інвесткомпанії Concorde Capital.

Чому влада чіпляється за цей актив? Вікторія Войціцька, представник фракції Самопоміч у парламенті, впевнена: компанія стала дійною коровою для групи депутата Ігоря Кононенка, першого заступника голови фракції Блоку Петра Порошенка (БПП) і в минулому бізнес-партнера президента.

Так вважає не тільки вона. "Частина отриманих таким чином [від Центренерго] грошей іде на збереження влади — інформаційний супровід БПП, підготовку під вибори",— пояснює Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції.

Раніше ключовим опонентом приватизації Центренерго був міністр енергетики Володимир Демчишин. З квітня 2016 року акції компанії передали Фонду держмайна (ФДМ), але і там процес застопорився.

"Поки твій бізнес-партнер — президент, є своя фракція і Кабмін, тобі можна блокувати все що завгодно",— робить висновок Шабунін.

Ближче до кінця червня акціонери Центренерго отримали запрошення на чергові збори. Лист на чотирьох сторінках детально описував порядок денний, в якому не виявилося місця ні для оцінки конкурсу на посаду гендиректора, що триває з осені 2015‑го, ні для обговорення майбутньої приватизації.

Ключовий акціонер — ФДМ з пакетом у 78% — вирішив не зачіпати слизькі теми, які можуть вплинути на ціну компанії. Від січня акції Центренерго на хвилі очікування дивідендів за два роки, зростання тарифів і продажу держпакету, вартість якого інвестбанкіри оцінюють у $100-210 млн, зросли більш ніж на 70%.

ФДМ планував приватизацію на листопад 2016‑го, однак потім переніс її на перше півріччя 2017‑го.

Одночасно з початком підготовки до продажу акцій Центренерго в березні цього року заступником голови ФДМ став Володимир Державін. Джерела НВ стверджують: саме він курирує приватизацію компанії. Мовляв, для всіх потенційних покупців глава ФДМ Ігор Білоус надсилає до свого заступника.

Сам Білоус у бесіді з НВ визнав лише те, що Державін впливає на призначення гендиректорів держкомпаній.

До ФДМ Державін працював помічником депутата Кононенка. Ще раніше — в одному з підрозділів корпорації Богдан, серед акціонерів якої колись був сам Порошенко з партнерами.

Державін в історії з Центренерго, на думку низки політиків, з'явився невипадково. Мовляв, він оберігає інтереси Кононенка, зав'язані на цій держкомпанії.

Про особливе ставлення заступника голови БПП до Центренерго НВ ще кілька місяців тому розповідав Геннадій Корбан, колишній заступник дніпропетровського губернатора і лідер партії УКРОП.

Слова Корбана підтверджує Михайло Волинець, лідер профспілкового руху шахтарів. "Смотрящим" над енергетикою є Кононенко",— заявляє він.

Андрій Фаворов, американський громадянин і акціонер трейдингової компанії Енергетичні ресурси України (ЕРУ), особисто переконався в затятому небажанні держави продавати Центренерго.

Фаворов, який раніше очолював напрямок експорту електроенергії ДТЕК і працював у казахстанському офісі американської енергокомпанії AES, спробував стати гендиректором Центренерго — подав документи на відкритий конкурс. Під приводом невизнання MBA-диплома Джорджтаунського університету США Фаворова намагалися вивести з процесу. А коли не вийшло, з'явився позов від міноритарія, що володіє сотнею з 369 млн акцій Центренерго,— і суд заблокував конкурс.

Але Фаворов не заспокоївся. ЕРУ співпрацювала з французьким енергетичним гігантом Engie — це колишня Gaz de France, в якій трохи більше 30% акцій належить державі. Їй Фаворов і запропонував спробувати придбати на аукціоні Центренерго.

Під цю ідею створили окрему юрособу — ERU Power, куди увійшли Engie, компанія Фаворова та два американських інвестфонди. Партнери планували залучити і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Однак уряд Яценюка переніс приватизацію, і французи інтерес до проекту втратили. Їм стало очевидно, що хтось із можновладців проти продажу компанії, розповідає Брайан Бест, інвестбанкір з Dragon Capital, якого ERU Power найняла супроводжувати угоду. Останньою краплею стала зустріч з Демчишиним, який, за словами Беста, своїм небажанням передавати на продаж держпакет Центренерго справив на французьких покупців дуже погане враження.

"Ми витратили чимало часу на розмови і з фінансовими, і зі стратегічними інвесторами з усього світу, щоб викликати інтерес до Центренерго",— продовжує Бест. Але ніхто, крім створеного на базі Engie консорціуму ERU Power, не був готовий купувати компанію такою, яка вона є — зі старими енергоблоками, боргами та з Вуглегірською ТЕС, розташованою в зоні АТО, на передній лінії українських позицій.

Фаворов каже, що його спроби прийняти участь у приватизації Центренерго закінчились для нього тим, що прокуратура Подільского району Києва у лютому 2016 року відкрила проти нього кримінальне провадження за ухилення ЕРУ від сплати податків. Причому стаття для звинувачення підібрана так, що Фаворову загрожує не просто штраф, а до шести років в'язниці.

Про те, що Кононенко міг організувати цю атаку, каже Шабунін. Він пояснює: економічні злочини у Генпрокуратурі курирує Олександр Грановський, нардеп з БПП, близький до Кононенка. "Доходить до того, що Грановський особисто присутній на нарадах і сам ними керує",— розповідає активіст, посилаючись на джерела в Генеральній прокуратурі.

"Такая корова [Центренерго] нужна самому — навіщо її продавати?" — описує Войціцька логіку Кононенка.

Про те, що дає контроль над державною енергокомпанією, показують прості арифметичні обчислення. Володимир Манько, який працює у сфері політконсалтингу, передав НВ документи, джерело яких, за його словами, Адміністрація президента та Міністерство енергетики. Серед документів — контракти на постачання вугілля з ПАР для потреб Центренерго на опалювальний сезон 2015-2016 років. Продавець — гонконзький трейдер Arida Global. Розслідування онлайн-видання Українська правда показало, що Arida Global пов'язаний із Віктором Медведчуком, проросійським політиком і кумом Володимира Путіна.

Вугілля від Arida мало їхати на судні Moonray з ПАР до одного з російських чорноморських портів, після чого залізницею — в Україну. Вантажопідйомність судна — 57 тис. т, проте в документах зазначено, що воно повезе 76 тис. т вугілля.

Дані системи MarineTraffic, яка відстежує пересування кораблів, показують: у той момент, коли Moonray мав везти вугілля з ПАР у Чорне море, судно постійно перебувало біля берегів африканської Гани й до інших портів не заходило.

Тому Манько підсумовує: ніхто нічого в ПАР не купував — контракт став прикриттям постачання з окупованих територій Донбасу. Адже паливо у Центренерго все-таки з'явилося.

Міненерго, як тоді заявляв сам його голова Демчишин, закуповувало південноафриканське вугілля за $60-80 за тонну. Хоча на європейських біржах його можна придбати за $50 — навіть з урахуванням доставки ($13 за 1 т) все одно було б дешевше. А на окупованих територіях Донбасу енергоносій коштує лише $25-40 за тонну. Різниця, як вважає Манько, осіла в кишенях тих, хто контролює держкомпанію.

Тоді ж, напередодні опалювального сезону 2015-2016 років, Центренерго закупило у Торгового Дому-Ресурс (ТДР) вугілля на 520 млн грн. Ця фірма не видобуває вугілля, а купує його на держшахті Краснолиманська і перепродає. Краснолиманська від таких операцій страждає: ТДР заборгувала їй 57 млн грн, триває суд.

Згідно з документами, щасливого посередника контролював Ігор Тупіков, колишній помічник Сергія Тригубенка, депутата БПП і сусіда Кононенка в залі засідань Верховної Ради. Та й колишній керівник Центренерго Ігор Балабанов був помічником Тригубенка.

Войціцька розповідає, що як до неї, так і до керівництва Центренерго в особі в. о. директора Олега Коземка зверталися чимало гравців ринку, готових постачати вугілля держкомпанії безпосередньо. Але топ-менеджмент ігнорує подібні пропозиції.

Наприкінці червня у Віснику держзакупівель Центренерго визнало, що купувало вугілля на непідконтрольних територіях Донбасу. Обсяг подібних закупівель, за даними інвесткомпанії ICU, становить до 57% споживаного держкомпанією вугілля. Сумарно контракти досягали 3,8 млрд грн. Уперше в партнерах Центренерго вказало ДТЕК Трейдинг Ахметова, що знає, як постачати вугілля із зони АТО.

Але ці дані з сайту держкомпанії швидко прибрали.

Проте закупівлі на сході тривають: нещодавно новий міністр енергетики Ігор Насалик заявив, що держава прокредитує поставки вугілля з Донбасу на 2 млрд грн.

“Центренерго — це більш ніж економіка. Це ще і геополітика",— підкреслює Войціцька. Вона каже, що держкомпанія стала учасницею схеми реалізації економічної частини Мінських угод, яка передбачала відновлення бізнес-зв'язків України з окупованим Донбасом. Порошенко, мовляв, реально хотів виконати угоди — ось і почалися поставки вугілля з східного Донбасу на Центренерго. "Той, хто контролює компанію, контролює і виконання угод, забезпечуючи гідний прибуток тим, хто отримує плату за вугілля",— резюмує Войціцька.

Тому в швидку приватизацію держкомпанії вона не вірить. Тим більше що у держави є дієві інструменти для утримання Центренерго. По-перше, приватизаційний аукціон можна ще кілька разів відкласти. По-друге, у компанії 136 млн грн боргів. Кредитори — серед них є і представники ахметовської групи ДТЕК, а також держтрейдер Вугілля України — будь-якої миті можуть заблокувати приватизацію в суді, де слухається кілька справ про банкрутство Центренерго.

Реєстр судових рішень показує: чимало з цих боргів скупили компанії, близькі до Дмитра Крючкова, екс-депутата з Блоку Юлії Тимошенко і бізнесмена з активами в енергетиці та будівництві.

У липні Антикорупційне бюро оголосило його в розшук — за підозрою у виведенні 356 млн грн з державної Запоріжжяобленерго.

В інтерв'ю Економічній правді Дмитро Вовк, голова Нацкомісії з регулювання енергетики, зізнався: Кононенко особисто лобіював інтереси Крючкова в галузі. Так, депутат приходив до Вовка і прямо заявляв, що вважає Крючкова "непоганим менеджером".

До речі, саме Вовк і його відомство з березня ввели новий тариф для Центренерго, дозволивши компанії продавати електроенергію на 15-20% дорожче. Це вигідно Ахметову та групі Кононенка, пояснює Войціцька.

Кононенко не захотів коментувати НВ свою участь у діяльності компанії Центренерго.

А Білоус все ще сподівається продати держпакет цієї компанії. Мовляв, зробимо так, і "цьому" — тобто Державіну, екс-помічнику Кононенка,— не буде що робити.

У підготовці статті брав участь
Сергій Лещенко