Є таке мерзенне поняття — деспотизм, тобто необмежена влада самодержців, які привласнили собі право безмежно розпоряджатися долею своїх підданих. Як правило, це монстри історії, справжні бандити і шкуродери на тронах. І хоча це явище давнє, середньовічне, але, на жаль, його чорна спадщина подекуди дожила до наших днів.
У вихідців з СРСР часто хибне уявлення про середньовічних князів і ханів. Я переконаний у тому, що найчастіше це ватажки великих зграй середньовічних розбійників, що нишпорять світом у пошуках легкої здобичі. До того ж для цих головорізів людське життя не коштувало й шеляга. Заради здоичі та необмеженої влади над бандитською зграєю, перекручено званої «дружиною» або «ордою», їх ніщо не зупиняло: брат на брата, син на батька, чоловік на дружину.
І сьогодні треба чесно собі зізнатися, що в момент зародження деяких європейських держав, зокрема Московії, їх князі в цьому сенсі мало чим відрізнялися від монгольських ханів. Настільки мало, що дуже легко знаходили спільну мову в паскудній справі поділу легкої здобичі.
Тепер про міф, що міцно увійшов в історичну науку і дістав назву «татаро-монгольського ярма». Європейці давно розібралися в тому, до чого нещодавно прийшли такі російські історики як Ігор Данилевський і Вадим Трепавлов. А саме — в тому, що після Батиєвої навали, поразки російських військ на Калці (1223) і наступних поразок руських ратників у 1238-1240 роках монгольські хани дійсно обклали російські землі даниною і призначали князів. Але надалі «ярмо» мало вельми своєрідний характер. Про що йдеться? Спробую викласти тезисно.
— Після підкорення руських князівств поняття «спустошливі набіги» втратило свій сенс. Це було завоювання без окупації: ординці ніколи не тримали на Русі свої гарнізони, росіяни взагалі майже не контактували з монголами, оскільки збором данини для них займалися російські князі, яким на це видавали так звані «ярлики». Контакти обмежувалися, переважно, взаємодією «верхів», еліт.
— Не було глибокого усвідомлення того, що над народом тяжіють чужеродці, навпаки, були торгівля, союзництво, дружба, спорідненість.
— Вся територія Золотої Орди була поділена на улуси, тоді як російські князівства залишалися під владою своїх споконвічних правителів.
— За довгі десятиліття ординської влади не було жодного повстання проти неї самої, лише зрідка спалахували заворушення проти зловживань, що творяться самими князями або відкупниками, які збирали данину в російських містах. Тобто народ якщо і повставав, то проти ярма своїх, а не чужинців.
— Міжусобиця російських князів вочевидь домінувала над міжусобицею з монгольськими ханами.
— Історики відзначають дружні стосунки деяких російських князів з монгольськими ханами, скажімо, оголошеного святим князя Олександра Ярославовича, який з Ордою здружився, а з Заходом воював. За словами Льва Гумільова, «Олександр приїхав в орду Батия, потоваришував, а потім побратався з його сином Сартаком, внаслідок чого став сином хана і в 1252 році привів на Русь татарський корпус з досвідченим нойоном Неврюєм». На думку багатьох істориків, саме дружні стосунки Олександра з Батиєм, а пізніше з Сартаком і Берке, заклали основу розвитку Русі в руслі монголо-татарському.
— Багато російських князів одружувалися з принцесами з роду Чингіса, тобто входили в родинні стосунки з завойовниками. По-монгольськи їх звали гурганами, тобто родичами.
— У подальших монгольських захопленнях на рівних брали участь російські і монгольські війська.
— Зібрана російськими князями данина або десятина частково діставалася князям, частково її передавали монгольським ханам.
— Навіть у російських підручниках історії поняття «ярмо» нині замінили на нейтральне поняття «системи залежності російських земель від ординських ханів». але ця «залежність» набагато більше нагадувала «союз», взаємини «союзників», які об'єдналися для грабежу народу.
— Ба більше, звільнившись від «залежності», російські князі дуже багато чого запозичили у Золотої Орди.
— Сучасні російські історики визнають, що ординське ярмо на Русі було незрівнянно менш важким, ніж п'ятсотлітнє османське ярмо на Балканах.
— На думку Антона Горського, росіяни визнавали легітимність «царської влади» ординських ханів, вважаючи її вище княжої, а це призводило до відмови від свідомої боротьби проти «сюзеренітету» ординського хана аж до правління Івана III.
— Історик Ігор Данилевський вважає, що історія Росії включає в себе не тільки історію Московської держави, але також і історію Золотої Орди.
— Саме поняття «Росія» вперше офіційно з'явилося тільки за Петра I, який вважав колишню назву — Московія — темною і мракобісною.
До речі, останнє означає, що впродовж більше 200 років після закінчення «ярма» (1480-й) і аж до правління Петра I Московія фактично була відокремлена першою «залізною завісою» від Європи, наслідуючи традиції Орди.
Які це традиції, крім запозиченого у монголів мату?
— Деспотична влада верховного правителя. Якщо до монгольської навали в деяких великих російських містах існували вічові збори і виборні посади, то за ординського панування російські еліти прилаштувалися в номенклатуру Монгольської імперії, від верху до низу пронизану «ярличною» інвеститурою.
— Російські закони багато в чому стали спадщиною монгольської Великої Яси, або укладення Чингісхана.
— Велике князівство Московське стало таким же осколком або спадкоємцем Золотої Орди, як Кримське, Казанське і Астраханське ханства.
— Московські правителі успадковували адміністративні методи ханів Золотої Орди, фактично вони запозичили у своїх попередників технологію влади.
— Звільнившись від ординської залежності не шляхом опору або військових перемог, а внаслідок внутрішніх чвар усередині самої Золотої Орди, московські князі, використовуючи той досвід і врахувавши помилки, поступово підпорядкували собі розрізнені ханства, що залишилися після розпаду Орди. Але, на відміну від монголів, захоплюючи нові землі, вони вводили туди свої гарнізони і безжально знищували повстанців.
— Вони теж потім видавали ярлики на правління завойованим правителям (у Москві їх вважали за краще називати грамотами), стягували ясак (натуральний податок) і брали аманатів (заручників). Так було зручніше керувати величезною завойованою територією. Адже за історичними мірками Московська держава розросталася стрімко — практично за століття росіяни дійшли до Тихого океану. Ось тут їм і стали у пригоді методи управління, що залишилися від Орди.
— Стародавній термін «холоп» набув нового значення, ставши зокрема калькою з тюркського слова «кул» (раб) — так називали себе піддані ординських ханів, звертаючись до них з проханнями.
— В організації військової справи московські князі дуже багато що запозичили у ординських ханів.
— Мовознавці відзначають безліч тюркських запозичень у мові, одязі та навіть у кулінарії.
Але найголовніша спадщина тієї епохи — російський самодержавний деспотизм, окремі риси якого дожили до наших днів, ставши цілком ординською спадщиною.
До речі, за величезної кількості російських запозичень у Золотої Орди, історики відзначають відсутність будь-яких зворотних запозичень. Монголи якщо що й запозичували, то, головним чином, у китайців.
Склалася стійка думка, що саме влада Орди, яка призвела до синтезу східнослов'янської та монголо-татарської традицій, породили «русский мир» як окрему цивілізацію, яка і є головним культурним «скарбом» Росії. В межах такої системи поглядів не було ніякого ярма — лише вільний вибір окремого від Заходу шляху розвитку, який став «винятковим благом», бо породив «озброєну Великоросію» і всю російську культуру як особливу цивілізацію.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ