Оскільки увага всього світу ненадовго переключилася з Дональда Трампа на Зимову Олімпіаду в Пхенчхані, варто поговорити не тільки про спорт, а й про країну-господаря. Південна Корея в певному сенсі є найуспішнішою країною в світі. І ось чому.
По-перше, економіка. У 2012 році Ручір Шарма у своїй книзі «Проривні економіки» зауважив, що тільки дві держави показують 5%-е економічне зростання протягом п'яти десятиліть поспіль: Південна Корея і Тайвань. Шарма зазначає, що траєкторія зростання Південної Кореї, можливо, навіть вражає більше, оскільки, на відміну від Тайваню, який все ще спеціалізується на недорогому виробництві і збірці товарів, Південна Корея з легкістю зробила крок у постіндустріальну економіку, розвиваючи такі галузі, як електроніка, біотехнології та робототехніка. Сеул також є центром розважальної індустрії, поставляючи найпопулярніші телевізійні та музичні шоу в усі країни Східної Азії. Тому серед країн з проривною економікою Шарма присудив «золоту медаль» саме Південній Кореї.
Досягнення Сеула вражають ще більше, коли ви дізнаєтеся, з чого вони почалися. Ще півстоліття тому Південна Корея була однією з найбідніших країн на планеті. Ніхто навіть не намагався передбачити, що в країні може відбутися «економічне диво». У 1960 році ВВП на душу населення становив лише $158, що навіть менше, ніж у Гані. Сьогодні цей показник у Південній Кореї — $27 000 — майже в 20 разів більше, ніж у Гані.
Коли в результаті Корейської війни виникла Південна Корея, бідність була далеко не єдиною проблемою. Країна не мала природних ресурсів, не було жодних географічних переваг, населення було неписьменним, а інфраструктура — розбита. Крім того, Південна Корея зіткнулася з загрозою з боку Північної Кореї, яку підтримали дві наддержави світу — Радянський Союз і Китай.
Досягнення Сеула вражають ще більше, коли ви дізнаєтеся, з чого вони почалися
Але крім економічного буму, Південна Корея зазнала політичної трансформації. Перші десятиліття своєї історії країна була репресивною диктатурою. Але до 1980-х років ця система почала давати збій, коли корейський народ зажадав змін. Шлях до ліберальної демократії був нелегким, але Південна Корея подолала і його. По суті, Південна Корея пережила навіть більші реформи у владі, ніж Японія, де як і раніше зберігається однопартійна система. Ба більше, в останні роки президенти і власники найбільших компаній в Південній Кореї навіть більш підзвітні своєму народові, ніж у найдемократичніших країнах Заходу.
Досягнення вимірюються не тільки тим, де ви перебуваєте зараз, але і тим, звідки ви прийшли. І в цьому контексті Південна Корея, безумовно, є найуспішнішою країною в світі.
З усього вищесказаного люди можуть зробити висновок, що корейцям просто пощастило народитися такими талановитими. Але історія Південної Кореї спростовує цю тезу. Через 38-у паралель живуть мільйони північнокорейців, які етнічно не відрізняються від своїх сусідів на півдні. Однак Північна Корея — це катастрофа, це одна з найпровальніших економік і найрепресивніша політична система в світі.
Успіх Південної Кореї був у проведенні розумної політики, яка заохочувала вільний ринок і торгівлю, підтримувала інвестиції, освіту та розвиток інфраструктури.
Говорячи про успіх Південної Кореї, я б додав ще один важливий фактор: Сполучені Штати. США захищали і підтримували Південну Корею з самого початку, коли їй погрожували сусіди, а економіка країни перебувала в безнадійному стані. Американці пішли на війну, щоб захистити цю маленьку країну, і протягом 60 років виконували свої зобов'язання щодо захисту і присутності своїх військових сил у Південній Кореї. Вашингтон витратив чимало фінансових ресурсів. За даними південнокорейського аналітичного центру, з 1946 по 1978 рік Сполучені Штати виділили близько $60 млрд на допомогу і кредити Південній Кореї. Це сума близька до тієї, яку США витратили на весь африканський континент за аналогічний період часу.
Багато американців кажуть, що втомилися від такої участі в долі інших країн, що вони сумніваються в необхідності підтримувати військову присутність в інших країнах, і переконані, що іноземна допомога — це марна трата грошей. Але протягом наступних декількох тижнів, коли вони будуть спостерігати за блискуче організованими Олімпійськими іграми в Пхенчхані, вони, можливо, захочуть поміркувати про те, яких величезних успіхів досягла Південна Корея. І навіть, можливо, зможуть пишатися тим, що допомогли їй в цьому.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом перекладу і публікації колонок Фаріда Закарії.
Оригінал опубліковано на The Washington Post. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени