Я визначився з вибором – готовий підтримати кандидата від демократичних сил, навколо якого об’єднаються проєвропейські політики з репутацією. У будь-якому разі не за Порошенка і Тимошенко. І перш за все тому, що вони не показують свої команди.
Президент, зрештою, зобов’язаний називати команду, яку збирається привести. А логіку людей Тимошенко, які кажуть: «Як тільки ми назвемо прізвища, почнеться таке!», я просто не розумію. Для мене це звучить як знущання з виборця. Так само як і те, коли людина, яка в політиці вже два десятиліття, говорить, що змінить цю систему. Зрештою, для мене особисто це дуже зрозуміла політикиня, яка ніякої реальної зміни не принесе: тільки зміну потоків і смотрящих.
Бо Порошенко і Тимошенко проповідують візантійську політику – хочуть просунути стару систему договорняків. Натомість влада має формуватись з людей, які би вибудовували інституції. Бо навіть якби Господь Бог зараз став би нашим президентом, його апостоли теж би зайнялись корупцією. І коли після оборонного скандалу мені намагаються сказати, що якщо до влади прийде вона, то в неї таких «друзів» не буде – це просто образливо слухати.
І в ситуації, коли українців намагаються загнати в неможливість вибору – або Він, або Вона, без альтернативи і зміни правил – мене не дивують рейтинги Зеленського. Так, я можу дивуватись чи не погоджуватись з тим, що досить освічені люди – медики, вчителі, бізнесмени, керівники, симпатизують цьому кандидату. Але така їх реакція протесту – вони цілком справедливо хочуть змін. І коли вони задають собі питання, чи можуть ще раз обрати Порошенка, чи знайому їм Юлю, то розуміють, що з ними при владі нинішня система збережеться, а ось зі Зеленським – невідомо.
Замість пропонувати краще, нас тільки накривають старою хвилею аргументів: мовляв, а куди ви дінетесь? Таким чином нас просто змушують не вибирати. І як показує соціологія, дуже багато людей це розуміють – понад 30% ще не визначились.
Було б справедливо, якби в другий тур потрапили Гриценко і Зеленський. Це було би щось позасистемне. Мені зрозуміло, чому і як команда Зеленського зараз намагається підчепити виборців онлайн. І вони роблять це так, як би це могла робити команда Гриценка, що нині пропонує своєму потенційному молодому виборцю жований-пережований політичний продукт: білборди, ролики і нічого більше.
На жаль, не можу винуватити в цій ситуації виборців. Бо політикам пора розуміти, що старими методами й інструментами буде важко перемогти. Бо зараз виходить так, що виборців намагаються звинуватити в тому, що вони не враховують і не прогнозують, що кудись зникне Україна, а Путін нападе тільки через те, що прийде інший президент.
Між іншим, я думаю, що Зеленський просто лопне, якщо не покаже свою команду. Бо його рейтинг виріс на емоціях, а якщо він пройде у другий тур, то показати команду буде обов’язковим. Пам’ятаєте, як він звернувся до українців, і сказав – а давайте виберемо її разом, гуртом? Так ось гуртом – це коли тобі дають, а ти вибираєш. І розмова буде залежати від того, кого ми побачимо в цій команді, й чи не буде за нею сліду до відомих нам олігархів.
Віртуальну підтримку Зеленського чекатиме випробування. Бо у світі траплялись випадки, коли в політику приходили недостатньо компетентні коміки, боксери та інші – та у них і з’являлась професійна команда. І нашим треба цього повчитися.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового
Времени