Популізм - така штука, що йому однаково, до чого прикладатися. Хоче - може до тарифів, хоче - може до зовнішньої чи безпекової політики. Причому політики, які вдаються до популістичних заяв, собі, напевно, видаються вершиною логіки, риторики і переконливості.
Ось, наприклад, цитата Андрія Парубія з учорашньої "Свободи слова": "Я не маю сумнівів, що із завдань і цілей Путіна по дестабілізації ситуації в Україні – це дестабілізувати Верховну Раду, добитися дочасних виборів і, таким чином, просто зупинити країну на шляху до наших реформ".
Напевно, голова Верховної Ради просто не розуміє, що цією сповненою, з його точки зору, праведного патріотичного гніву фразою він заганяє себе у невилазне болото схоластики.
Адже точно так само переконливо можна стверджувати, що Путін, враховуючи найвищі рейтинги недовіри серед українців до Верховної Ради, Президента і Кабінету міністрів, всіляко перешкоджає проведенню дострокових виборів в Україні, щоб максимально загострити політичну кризу, викликати протести українців і таким чином дестабілізувати Україну.
Або, наприклад, якщо Путін такий жахливий, чому українська влада з таким ентузіазмом виконує нав’язані ним Мінські домовленості? Можливо, як частину плану з дестабілізації ситуації в Україні та демонтажу української державності?
Час нашим політикам перестати вважати українців дурнішими за себе
Час нашим політикам перестати вважати українців дурнішими за себе. Ну, і непогано б почати вчитися ораторському мистецтву і культурі ведення публічної дискусії.
Текст публікується з дозволу автора.