Змінили IT-орієнтацію

Поки з країни у нововідкриту Європу масово їдуть представники робітничих професій, їм назустріч йде інший потік: вітчизняні програмісти стали повертатися на батьківщину з багатого, але дорогого Заходу

Світлана Угнів

Євген Пивоваров, 32-річний веб-розробник із Києва, разом із сім'єю в середині 2014-го виїхав з України в Естонію — жити і працювати. Але за рік повернувся.

Виявилося, що адаптуватися до іншої країни справа складна. "Дуже довго не було ні друзів, ні знайомих, а це важко, — розповідає Пивоваров. — До того ж там холодний клімат навіть улітку".

Була і причина істотніша — економічна: зароблена в Естонії винагорода майже повністю йшла на оплату житла і на продукти. "Житло доводилося винаймати, комуналка вдвічі дорожча, ніж у нас, ціни на послуги удвічі вищі", — згадує Пивоваров.

Схожа історія у 35-річного програміста киянина Андрія Гончаренка, який спробував переїхати жити до Канади. Там йому було важко без звичного кола спілкування, та й освіта, отримана в Києво-Могилянській академії, не вражала місцевих роботодавців. Цьогоріч Гончаренко повернувся на батьківщину і працює інженером у компанії EPAM.

Дмитро Овчаренко, голова вітчизняної IT-асоціації, каже, що поверненців, як Пивоваров і Гончаренко, останнім часом стало багато. Експерт упевнений, що до рідного коріння повернулися близько половини тих айтішників, які залишили країну в перші й найважчі постмайданні роки. Йдеться приблизно про 2,5 тис. вітчизняних IT-заробітчан, які вирішили, що вдома краще.

Ба більше, фахівці, ще недавно планували виїхати з України, тепер дедалі частіше роблять вибір на користь того, щоб залишитися. Так, за даними дослідження, проведеного IT-асоціацією та Офісом ефективного регулювання (BRDO) — незалежним експертно-аналітичним центром, що фінансуються Євросоюзом, темпи трудової міграції IT-фахівців з України падають. Якщо у 2015-му за довгим євро або доларом вирушав кожен десятий працівник галузі, то минулого року — лише близько 4% від загальної кількості.

Ось і 28-річна програмістка Тамара Коляда, яка з 2016-го працює у львівському офісі IT-компанії Ciklum, залишилася вдома.

Три роки тому вона отримала пропозицію переїхати у США із зарплатою $65 тис. на рік. Але життя за кордоном обійдеться набагато дорожче, ніж у Львові, розсудила Коляда. Та й фінансова вигода, яка лише на перший погляд здається очевидною, не настільки вже й велика. "З вирахуванням відрахувань це [зарплата] виходило б не $5 тис. на місяць, а десь до $3 тис.", — розповідає вона. Для дівчини такі гроші не варті того, щоб залишити друзів і близьких та виїхати з України.

Тим паче, що тут подібних фахівців чекають — батьківщині програмісти потрібні. IT-компанії, які працюють в Україні, як і раніше відчувають брак подібного роду фахівців: дефіцит нині становить 3–4 тис. осіб. "Легше знаходити нових співробітників не стало, адже індустрія зростає. Ми перебуваємо в жорсткій конкуренції навіть не так за клієнтів, як за таланти", — говорить Олександра Альхімович, керівний директор компанії LuxoftUkraine.

Масово їхати з України айтішники почали в 2014–2015 роках. Позначилася економічна нестабільність у країні та загроза повномасштабної російської агресії.

Овчаренко називає ці фактори основною причиною трудової міграції фахівців галузі. "Потім ситуація трохи стабілізувалася до нещодавніх подій [захоплення росіянами 25 листопада українських катерів у Азовському морі]", — говорить він.

Експерт уточнює, що повертатися програмісти почали вже з 2016 року. Причина не тільки в нормалізації життя у країні, але і в тому, що IT-заробітчани з'ясували: високі заробітки за кордоном супроводжують і підвищені витрати.

За словами Ярослава Любинця, глави ради директорів IT-компанії SoftServe, в Україні зарплати у фахівців високої та середньої кваліфікації всього на 10–15% нижчі, ніж, наприклад, у Польщі. "Але, з огляду на рівень витрат і вартість життя, рівень зарплат в Україні конкурентний", — вважає Любинець. І це правдиво навіть, порівнюючи із Західною Європою, де доходи програмістів удвічі перевищують українську планку.

Гончаренко, який намагався підкорити Канаду, підтверджує слова Любинця. "Рівень життя фінансово падає, коли переїздиш туди [на Захід], — розповідає він. — Якщо дуже старатися, то він вирівняється, але тільки за три-п'ять років".

Серед знижувальних факторів айтішник називає високі податки на доходи і дороге житло.

Дуже довго не було ні друзів, ні знайомих, а це важко
Євген Пивоваров,
веб-розробник із Києва

За словами Олександра Скакунова, який чотири роки прожив у Данії, а 2017-го повернувся на батьківщину, якщо в Києві керівник у сфері IT у середньому отримує $3,6 тис., то в Копенгагені після сплати податків в українського фахівця такого ж рівня вийде приблизно $3,3–4,0 тис. Фактично один в один, але за купівельною спроможністю ця сума програє українському аналогу: ціни в Данії значно вищі, ніж в Україні.

За даними ресурсу expatistan.com, який порівнює рівень життя у різних країнах, у Копенгагені оренда квартири площею 85 кв. м. обійдеться у $1,8 тис. Комунальні (за двох) — це ще $208. Обід у кафе — $19, а мінімальна ставка таксі — $27.

В Україні все відчутно дешевше: оренда схожої за площею квартири — це $421 на місяць, комуналка — $74, обід у кафе і мінімальна ставка таксі — близько $5.

Різниця, нехай і менш помітна, є і в разі порівняння України та популярної серед вітчизняних айтішників Польщі.

Середня місячна зарплата IT-розробника у Варшаві становить $1,3–3,0 тис. Чистими, трохи вище за український рівень. Але витрати майже удвічі перевищують київські: за квартиру доведеться викласти $846 на місяць, за комунальні — $121, поїздка в таксі обійдеться у $8, а вечеря в пабі — у $18.

В естонському Таллінні, де розробник на місяць отримує близько $2,7 тис., за квартиру йому доведеться викласти $801, за комуналку — ще $245. Обід у кафе там коштує $9, а поїздка в таксі — приблизно $9.

"У мене зараз купа пропозицій на релокацію [переїзд] у Німеччину, Ірландію, Іспанію, — розповідає Гончаренко. — Але фінансово в Києві зараз краще".

На батьківщині не тільки краще з фінансами, але й вибір робочих місць більший: тут айтішники потрібні як ніколи. Галузь, яка повністю працює на експорт, зростає в Україні швидше, ніж світовий ринок, — на 20% у рік проти загальносвітових +6,2%. Такі дані наведено у звіті Розвиток української IT-індустрії, підготовленому BRDO і профільною асоціацією.

Українські інформаційні технології зростали навіть у період спаду національної економіки в 2014–2015 роках.

Стабільно збільшувався й експорт IT-послуг. Так, за даними BRDO, якщо обсяг їх продажів чотири роки тому становив $1,5 млрд, то за підсумками 2018 року він досягне $3 млрд. І, за прогнозом компанії PricewaterhouseCoopers, до 2025 року це значення сягне позначки $8,4 млрд.

А все тому, що світові компанії зацікавлені в українських програмістах і продукті їхньої праці. "В Україну заходить дедалі більше інноваційних проектів, послуги ІТ-компаній стають комплексними і складнішими", — розповідає Овчаренко з IT-асоціації.

Наприклад, нещодавно про намір відкрити IT-hub в Україні оголосив найбільший міжнародний авіалоукостер, компанія Ryanair. А місяць тому в країні розширив офіс розробок Snap Ink — світова компанія, що володіє соцмережею SnapChat. І це лише останні приклади. Крім того, в Україні працюють представництва світових гігантів Samsung, Huawei, Oracle.

Україна вабить усіх цих монстрів із двох причин. Перша — гостра нестача власних розробників. За словами Овчаренка, зараз у США близько 200 тис. незакритих вакансій програмістів, а за прогнозами американського уряду до 2020 року їх буде вже 700 тис.

Українські ж вузи щорічно випускають понад 100 тис. студентів інженерних спеціальностей, і 20 тис. із них — програмісти. До того ж національна освіта далеко не найгірша за якістю. "Основа підготовки — це сильна фізика і математика: ми отримали потужну радянську спадщину математично-технічної школи. І поки утримуємо її", — підкреслює Альхімович із Luxoft.

Завдяки своєму рівню знань та умінь українські програмісти посідають 11-е місце у світовому рейтингу Hacker Rank, випереджаючи аналогічних фахівців із Сінгапуру, Німеччини, Бельгії та Фінляндії.

Причина № 2 — конкурентні податки на доходи програмістів в Україні. Це важливо, адже оплата праці — найголовніша стаття витрат для виробників комп'ютерного софту: за даними BRDO, у компаній, зайнятих у цій сфері, на зарплати йде 80–85% загальних витрат.

В Україні ж, де програмісти працюють переважно за спрощеною системою (як суб'єкти підприємницької діяльності), роботодавець платить з їхніх заробітків лише 5% податку. У сусідній Польщі сума відрахувань сягає 19%, у Білорусі — 9%, а в трохи дальшому Казахстані — 10%.

Національна IT-галузь примудряється ще й залишатися одним із найбільших платників податків державного і місцевих бюджетів. За 2017-й від неї до скарбниці надійшло 7,8 млрд грн податків. Це приблизно стільки ж, скільки цього ж року заплатила в бюджет держкомпанія Енергоатом.

За оцінкою Овчаренка, у 2018-му фіскальні відрахування від комп'ютерників складуть вже близько 10 млрд грн. З урахуванням $3 млрд валютної виручки, що генерується ними ж, виходить, що вітчизняні програмісти стали серйозним позитивним чинником, що діє на економіку країни.

Але ці люди роблять й інший позитивний внесок, оживляючи фінансову систему країни власною високою купівельною спроможністю.

Овчаренко розповідає, що один фахівець із галузі інформаційних технологій фактично дозволяє заробляти ще трьом-чотирьом працівникам інших професій. "Якщо в нашій країні 127 тис. ІТ-фахівців, то вони створюють додатково близько 400–500 тис. робочих місць", — каже він.

За даними досліджень львівського IT-кластеру ITResearch, програмісти і подібні до них фахівці годують банкірів, продавців автомобілів, страховиків, працівників громадського харчування і ритейлерів.

Наприклад, майже третина львівських айтішників має депозити в банках, загальна сума яких станом на 2017 рік досягала $66,3 млн, — переважно це валютні вклади.

У 2018-му ці ж люди купили 18,1% усіх нових автомобілів, проданих у салонах міста за рік. На таксі вони витрачають у середньому $4,6 млн на рік, а в кафе і ресторанах проїдають майже $19 млн.

Всього у Львові — 21 тис. айтішників, або більше 10% від загальної їх кількості в країні.

Програмісти ж годують і власників комерційної нерухомості. У Харкові, де в IT-сфері працюють понад 25 тис. осіб (15,6% від усіх українських фахівців сегменту інформтехнологій), вони займають 200 тис. кв. м офісної нерухомості. Такі підрахунки здійснили аналітики Харківського IT-кластеру. Експерти з'ясували, що до 2020 року місцевим програмістам знадобиться додатково 60 тис. кв. м офісів.

Загалом у країні, якщо вірити останнім звітам Нацбанку про фінансову стабільність, саме подібні фахівці формують левову частку попиту на нерухомість.

Але ж програмісти ще й позбавляють українську економіку принизливого прикметника "сировинна". І остаточно зроблять це, щойно перейдуть від аутсорсингу — написання софту на замовлення іноземців — до розробки власних продуктів. До чого все і йде.

"Той же Ізраїль 15 років тому теж був аутсорсинговою країною, а тепер це startupnation, і там індустрія на 90% — продуктова [виробляє оригінальний софт]. Ми йдемо [цим] нормальним шляхом", — резюмує Овчаренко.