Важливе нагадування. У Києві представили книгу-розслідування про воєнний злочин росіян в Оленівці

Книга Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана система створена у співпраці Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ), Платформи пам’яті Меморіал та видавництва The Ukrainian Publishing. Видання відтворює хронологію воєнного злочину Росії в Оленівці, яке сталося в ніч проти 29 липня 2022 року на території виправної колонії в селищі Оленівка на тимчосово окупованій РФ частині Донецької області України. Тоді загинуло щонайменше 47 українських військовополенних. Передмову для книги написав командир 1-го корпусу НГУ Азов Денис Редіс Прокопенко.

Видання складається із чотирьох частин. Перша частина реконструює події до, під час та після вибуху на основі свідчень бранців, які вижили в сумнозвісному «бараку 200», де росіяни здійснили свій злочин. Усі свідчення зібрані правозахисною організацією МІПЛ.

«Моїм завданням було зробити книгу стриманою, але зрозумілою. Я знаю ці тексти на пам’ять. Маю сказати, що це дуже складне читання, але роками працюючи з книгами, я розумію, що читання і не може бути простим, особливо в часи війни. Але в цій книзі ми говоримо буквально про все, що стосується злочину, про що зараз говорити можна», — зазначила Віра Курико, редакторка The Ukrainians Media.

Друга частина присвячена українським військовим, які загинули внаслідок вибуху. У книзі представлені їхні портрети та історії.

«Кожен, чиє ім'я тут записане, заслуговує не лише на згадку, а й на справедливість. Саме тому важливо фіксувати кожну історію, називати винних і робити правду видимою. Російські катівні намагаються знищити не лише людину, а й гідність і пам’ять про людину, і наша спільна справа зараз — не дозволити цьому статися», — розповіла співзасновниця Платформи пам’яті Меморіал Гаяне Авакян.

У третій частині видання аналізує, чому Росія досі не понесла відповідальності за жоден з воєнних злочинів, і чому міжнародна система правосуддя виявилася безсилою, більш того залишається бездіяльною у питанні злочинів РФ і через три роки. Остання частина книги присвячена людям, які досі залишаються в полоні.

«Полон має лише одну мету — відсторонити людину від участі у бойових діях. Але нелюдські умови, катування, показові суди та страти не мають з цим нічого спільного. Міжнародне гуманітарне право встановлює межі, щоб захистити тих, хто не воює. Росія системно та цинічно ці правила руйнує», — пояснила Тетяна Катриченко, виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини.