Зимова війна Росії

Перевіряють боєготовність у школах, перед промисловими підприємствами поставлено мету – мати оперативний план з переходу на воєнний стан. Секретні статті бюджету на 2018 рік вкачали в ОПК та армію додаткові гроші. Пропагандисти з іще більшою ретельністю, ніж раніше, розповідають про наші новітні озброєння, які нібито до смерті налякали європейців. Але ось від кого ми маємо намір оборонятися, хто цього разу роздуває світову пожежу, – загадка. Старі дані розвідки знову нам у пригоді: ми воюватимемо самі з собою. (...)

Ще 2015 року, коли росіяни спостерігали за стрімко спустошуваними після девальвації рубля гаманцями, головним аргументом, що підтримує високі рейтинги влади, було «українське питання». Але не стільки посилання на радість щодо анексії Криму, як стверджувала пропаганда, скільки міркування про те, що у сусідів явно гірше. У нас, мовляв, завдяки мудрому керівництву хоча б війни немає.

Український конфлікт активно підігрівався тоді російським телебаченням, про нього постійно говорили. Тепер війну не закінчено, але вона стала від співгромадян далі – уваги з боку ЗМІ поменшало. Це, між іншим, вибило землю з-під ніг у основного аргументу на захист стабільності. Якщо війни як фактора внутрішньої політики більше немає, час повернутися до підрахунків залишків у гаманцях – а такі підрахунки в будь-якому випадку виявляться не на користь влади. Мобілізація громадян, демонстративна підготовка до війни покликана компенсувати відхід українського фактора з російської внутрішньої політики.

Є кілька гіпотез. Першу можна умовно назвати романтичною. Вона передбачає, що без війни ми вже жити, на жаль, не зможемо – від України через Сирію і далі. Віриться в повноцінних романтиків, на щастя, слабо: навіть якщо такі люди і існують в російській владі, їх оточують прагматики, і останні – в більшості.

Друга гіпотеза – цинічна. У цьому сценарії влада усвідомлює те, що у них не так багато переваг для виборця, налаштованого на мирне життя і процвітання. І тому свідомо одягають країну в хакі напередодні виборів. Військові – ідеальний електорат на виборах, де немає інтриги. В ході останніх муніципальних виборів їх підвозили на дільниці в Москві автобусами, чому б не вчинити так з усією країною?

Нарешті, остання гіпотеза – популістська. Влада каже сьогодні те, що хоче чути народ. Громадянам Росії неприємно думати про те, що сите десятиліття обірвалося прірвою геополітики. Росіянам потрібно вірити в те, що в наших бідах винні інші. Мобілізація в цьому сенсі – відмінна психотерапія.

Якщо ці оцінки правильні, то війна обіцяє бути короткостроковою. Навесні до чергової річниці анексії Криму бойові дії буде зупинено. Одна біда – класичну рушницю урочисто вивісили на стіну.

Повну версію читайте на сайті www.novayagazeta.ru

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу  Мнения Нового Времени