Міжнародний день боротьби з сексуальним насильством в умовах конфлікту з'явився в календарі ООН і ВООЗ зовсім недавно – 19 червня 2015 року. Цей день був запроваджений для підвищення рівня обізнаності про необхідність покласти край сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом, поваги до жертв сексуального насильства, які пережили його повсюдно в світі. Особливе занепокоєння викликає факт використання сексуального насильства як тактики ведення війни і перешкоди на шляху побудови миру.
Сексуальне насильство в умовах конфлікту включає:
- згвалтування;
- викрадення дівчат і жінок;
- торгівля дівчатами і жінками;
- сексуальне рабство;
- примусові шлюби.
Жінки – це та категорія населення, яка найбільше страждає під час військового конфлікту, тому що вони часто зазнають сексуального насильства, їх чоловіків і дітей вбивають заради отримання жінок як сексуального товару.
В ряді країн, де досі йде війна, більше 60% жінок воєнної зони зазнають зґвалтування
У 11 країнах світу досі жінки знаходяться в надзвичайно серйозній ситуації через постійні військові конфлікти, не маючи абсолютно ніяких прав і захисту з боку держави. Але навіть при наявності законів і прав в країні, при виникненні війни жінки стають жертвами чоловічого свавілля і насильства.
Негативний досвід України та високий рівень насильства щодо жіночого населення в районах військових дій показують, що під час війни «закони не писані» ні для кого. До 80% жінок змушені залишати свої будинки в період військових дій.
Я наведу кілька статистичних даних по Північній Америці, де немає ніяких військових конфліктів.
- Тільки в 60% випадків згвалтування жертви звертаються в поліцію;
- Тільки в 1-2% насильства під час побачення повідомляються в поліцію;
- 1 жінка з 4 в Північній Америці зазнає сексуального насильства хоча б один раз у своєму житті;
- 11% жінок отримують фізичну травму при сексуальному насильстві;
- 60% жертв сексуального насильства молодше 17 років;
- половина ґвалтівників одружені або мають тривалі постійні стосунки з кимось іншим;
- в 1 випадку з 5 використовується зброя для примусу до сексуального контакту.
В умовах воєнного конфлікту ці показники зашкалюють значно. У ряді країн, де до сих пір йде війна, більше 60% жінок військової зони зазнають зґвалтування та інших видів насильства. Точних даних не існує, тому що багатьох жінок вбивають після зґвалтування, а ті, яким вдається врятуватися, бояться говорити про це трагічне минуле.
Мені б дуже хотілося, щоб ООН, ВООЗ та інші важливі міжнародні організації виступали активно не тільки проти сексуального насильства в умовах конфлікту, захищаючи права африканських і латиноамериканських жінок, але звернули увагу на становище жінок, що пройшли і досі проходять через військовий конфлікт в Україні.
Для того щоб це «чудо» відбулося, необхідна зацікавленість української громадськості, обговорення цих проблем публічно через засоби масової інформації та на державному рівні. Хотілося б бачити в Україні більше організацій, що підтримують жертв сексуального насильства, зокрема в домашніх умовах і умовах шлюбу.
Жінки України, не мовчіть!
Текст опублікований з дозволу автора