Як і водиться в українській політиці за допомогою монопольних схем. Не ринковими, а політичними інструментами, в обхід вільної конкуренції та правил. А часом і за наш з вами рахунок, вибиваючи преференції власним інтересам. Десь обкладаючи податками конкурентів, і змушуючи нас платити більше за їх товар. А десь, уникаючи від податків, в офшори, коли мова йшла про власний капітал.
Перший став депутатом Верховної Ради, змінював один політичний проект на інший, обзавівся власним округом, своєю партією, займав високі пости за різних урядів, став відомим і публічним політиком, і типовим українським олігархом, який стрімко набирає вагу.
Другий не був відомий широкому колу українців. Він тихо влаштувався в Київраді. Був серед тих, хто в команді Черновецького і Лесика Довгого активно освоювали активи нашого міста.
Про міцну дружбу цих людей говорить характерна деталь. Ще в 2009 році році обидва "купили" на двох в центрі Києва півтора гектара землі. Купили не на вільному та відкритому розпродажу, а створили схему, завдяки якій вдалося поцупити цю ділянку з міської власності. Заради цього довелося знести теплиці "Зеленбуду" і перенести їх в інше місце. Землю практично вкрали у київської громади. Допоміг спільний член їхньої команди Олесь Довгий, тоді секретар Київради і свої люди в київській владі.
Гроші на купівлю землі витратили невеликі, вдалося оформити безкоштовну передачу її від міста в приватні руки. А коли у фінальному ланцюжку друзі купували ділянку за ціною в рази менше, ніж ринкова, то все одно заплатили гроші самі собі. Платіж пішов підконтрольній їм фірмі, яка на той момент володіла ділянкою. І, звичайно, безслідно зник з її рахунку. Фірму збанкрутували та тихо ліквідували.
Ділянку розділили навпіл. І почали на ньому будувати два будинки. Ну, як і водиться друзям - правильно жити сусідами. Причому обом за однією адресою. Вулиця Радіальна, 5.
Це куди ближче, ніж Межигір'я (теж колись вкрадене президентом, який втік - в українців), для екскурсій простих революційно налаштованих громадян. Можна просто пішки, хвилин 15 від метро Арсенальна у напрямку музею ВВВ. До речі, справа за фактом купівлі цієї землі - відмінна перевірка на вшивість для НАБ. Чи є яйця у антикорупційного прокурора?
Один з друзів, який лисий, будинок побудував і живе нині там. У іншого, того, що сивий від тягаря владних повноважень, будівництво заморожено. Недружня в 2012 році влада відкрила кримінальну справу. Ні, не за фактом махінацій з громадською землею, а за фактом знищення історичної пам'ятки, що охороняється законом - на ділянці старшого друга опинилися фундаменти частини київських старовинних фортечних споруд. А він по ним екскаватором.
Справу нині закрили. Ураган політичних змін знову заніс друзів на вершину влади.
Так і стоїть цей шматок землі, стирений у киян наочним пам'ятником нашій владній корупції. У одного на ньому повноцінний будинок за високим парканом. Інший просто власник сусідньої землі в центрі Києва. Кожен може знайти його прізвище в відкритому реєстрі власників. Ще рік тому журналісти "Радіо Свобода" у своєму проекті "Схеми" показали всі подробиці цієї справи.
Так, так про що це я? Про корупцію і про те, в чиєму кабінеті вона починається. Нині всі обговорюють скандал з відставкою міністра економічного розвитку. Антикорупційне бюро обіцяє розібратися з Кононенком. Ой, чи що? Президент стурбований і намагається тримати хорошу міну при поганій грі. Мовляв, нехай розберуться з Кононенко. Ой, чи що? А Абромавичус повинен залишитися. Правда? Захід всерйоз загрожує пальцем українській владі. Ех-ех-ех. Недобре.
А в центрі Києва будинок Ігоря Кононенка тихо і мирно стоїть по сусідству з президентською землею. А в повітрі пахне новим Днем гніву.
Текст публікується з дозволу автора