Жіноче питання
1 січня 1970, 03:00
Після десятиліть масової стерилізації жінок в антисанітарних умовах і з високим рівнем смертності Індія переходить до цивілізованих методів планування сім'ї. Втім, не одразу, а впродовж декількох років
Анна Павленко
Восени 2014 року Чаїті Баї, 22‑річна жителька одного з сіл в центрально-індійському штаті Чхаттісгарх, відчула нездужання. Їй ставало все гірше, і тоді в будинок, де Баї жила з дітьми і чоловіком, навідався соціальний працівник і запропонував їй пройти лікування в міському медичному центрі. Баї погодилася.
Молода жінка ніколи не користувалася контрацептивами і, звичайно, не знала, що центр, куди її направили, мав план по кількості жіночих стерилізацій: не менше 800 на рік. У свою чергу соціальний працівник, який відвідав Баї, а потім і співробітники центру не повідомили їй, що збираються її не лікувати, а стерилізувати. Вони лише змусили Баї та її чоловіка підписати чистий аркуш паперу в якості згоди на лікування.
У центрі жінку забрали в операційну, а коли через кілька годин чоловікові дозволили побачитися з Баї, він знайшов дружину на брудній підлозі разом з іншими прооперованими жінками. Лікарі видали їм медикаменти без інструкцій і відправили додому. Наступного вечора жінці стало зле, і вона померла в машині швидкої допомоги дорогою до лікарні.
Тубектомія — операція щодо обмеження жіночої фертильності, яку перенесла Баї, — впродовж останніх трьох з половиною десятиліть стала головним інструментом контролю народжуваності в руках індійської влади. Щороку в країні стерилізують близько 4 млн жінок, на що держава витрачає 3,4 млрд рупій ($53 млн) — 85% від всього бюджету, який виділяється на планування сім'ї. У комплексі з низькою популярністю інших контрацептивів державна підтримка жіночої стерилізації робить її ключовим методом захисту від небажаної вагітності для 30% індійських сімей.
У віддалених сільських районах, де немає лікарень і поліклінік, безкоштовну тубектомію проводять у так званих стерилізаційних таборах. Для цього держава привозить туди обладнання і лікарів, яким доплачує по 250 рупій ($4) за кожну операцію. Ще по 200 рупій ($3) отримують соціальні працівники, які приводять у такі табори пацієнток, і 600-1.100 рупій ($9-16) — самі жінки, які дали згоду на операцію.
Індійська влада вирішила, що обмеження кількості людей в країні призведедо ліквідації бідності
Ніколас Еберштадт,
завідувач кафедри політичної економії
у Американському інституті підприємництва
Першу централізовану програму планування сім'ї індійський уряд, злякавшись демографічного вибуху, запустив ще в 50‑х роках минулого століття. "Індійська влада діяла на основі мальтузіанської ідеї про те, що обмеження кількості людей в країні призведе до ліквідації бідності", — пояснює доктор Ніколас Еберштадт, завідувач кафедри політичної економії в Американському інституті підприємництва (AEI).
Тим не менш прогнози про зростання населення справдилися. Маючи 345 млн жителів у 1947 році, сьогодні Індія налічує 1,3 млрд осіб.
На тлі демографічного буму країна пережила і економічну трансформацію. Владі вдалося провести аграрну революцію, в чотири рази підвищити грамотність і сприяти формуванню значного прошарку середнього класу, констатують у Світовому банку. За десять років, починаючи з 1995 року, ВВП Індії на душу населення зріс з $382 до $1.582. А у вересні цього року індійські і міжнародні правозахисники, яких давно хвилювали варварські методи контролю над народжуваністю в Індії, нарешті, досягли успіху: верховний суд країни зобов'язав уряд ліквідувати всі стерилізаційні табори. Втім, це відбуватиметься не одразу, а протягом трьох років.
"Якщо рішення суду буде реалізовано на практиці, воно допоможе уряду переглянути загальну стратегію з фокусом на якісних сервісах планування сім'ї, які базуються на дотриманні прав та інформуванні", — з надією коментує НВ Раві Верма, регіональний директор Міжнародного центру досліджень з питань жінок (ICRW) в Індії. Хоча Верма розуміє: для цього знадобиться чимало часу.
Щще в середині 70‑х років уряд Індіри Ганді запустив програму примусової чоловічої стерилізації. Тоді влада відмовляла непрооперованим співробітникам держструктур у підвищенні по службі і від'єднувала фермерські господарства від зрошувальної інфраструктури до виконання ними встановлених квот стерилізації. Найбільшого розмаху кампанія досягла до 1976-1977 років, коли було прооперовано понад 6 млн чоловіків.
Тоді масова стерилізація обурила громадськість, і в 1977 році її скасували. Однак невдалий експеримент влади глибоко врізався в патріархальну свідомість індійців і скоротив роль чоловіків у плануванні сім'ї.
"Чоловіча стерилізація набагато менш інвазивна, ніж жіноча, й її набагато простіше повернути в попередній стан у тому разі, якщо пара вирішує народити ще одну дитину", — розповідає Моніка дас Гупта, американський демограф і антрополог, професор Мерілендського центру досліджень в області народонаселення.
Втім, в Індії чоловіча стерилізація зіткнулася з культурним опором, констатує експерт, так як там вважається, що вона "становить загрозу мужності". Також в цій країні не популярні презервативи і протизаплідні таблетки, що вимагають регулярного прийому, — місцеві жителі асоціюють їх з безладним статевим життям. Згідно з проведеним у 13 з 29 штатів Індії дослідженням, їх використовують лише близько 2% місцевих родин.
Починаючи з 80‑х років центральне місце в державному контролі народжуваності зайняла тубектомія. "Жінки стали найпростішими жертвами цього примусового підходу, який звільнив від відповідальності чоловіків і позбавив підзвітності систему суспільного здоров'я", — констатує Верма.
Більш того, фінансована державою програма перетворилася на загрозу для здоров'я і життя індійських жінок. Стерилізаційні табори нерідко розташовані в непристосованих для медичних цілей приміщеннях, фінансово мотивовані лікарі женуться за кількістю операцій, нехтуючи елементарними санітарними нормами. А бідні і часто неграмотні жительки індійських сіл якщо й погоджуються на операцію, не завжди розуміють її суть та наслідки.
Відомі випадки, коли замість медичних інструментів в таборах використовують деталі від велосипедів, лікарі здійснюють операції в нетверезому стані, а для прооперованих пацієнток не вистачає ліжок. За даними індійських правозахисників, практично в кожному штаті зафіксовані порушення державних директив щодо стерилізації.
Один з найбільш кричущих випадків стався в листопаді 2014 року в центрально-індійському штаті Чхаттісгарх. Тоді лікар одного з місцевих стерилізаційних таборів прооперував понад 80 жінок за неповні п'ять годин, в результаті 14 його пацієнток померли. Слідство встановило, що причинами смерті стали антисанітарія і лікарська недбалість.
Незважаючи на масштаб проблеми жіночої стерилізації, в Індії про неї знають далеко не всі. Так, Анвеша Чаттерджі, 24‑річна юристка із Нью-Делі, народилася в сім'ї з достатком вище середнього і впродовж п'яти років вивчала права людини в юридичному коледжі, але ніколи не чула про існування стерилізаційних таборів. "Думаю, громадськість майже нічого не знає про цю проблему", — з жалем визнає Чаттерджі.
За словами молодої правознавиці, національна демографічна політика, прийнята ще на початку 2000‑х, передбачає інформування та поширення безкоштовних контрацептивів. Проте ефективність і якість останніх викликають сумніви. Тим часом в індійських школах відсутня сексуальна освіта, і більшість батьків не говорять зі своїми дітьми про контрацепцію, констатує Чаттерджі.
Фертильність — це природний процес, і мені б не хотілося, щоб хтось втручався в ньогоАнвеша Чаттерджі,
24‑річна юристка із Нью-Делі
Її землячка Рама Човдарі, 31‑річна IT-консультантка з південно-індійського міста Хайдарабад, про існування стерилізаційних таборів знає. Також їй добре відома і загальноіндійська проблема з контрацепцією, хоча Човдарі зауважує, що в містах, де більше освічених людей, сім'ї зазвичай народжують не більше одного-двох дітей.
Її слова підтверджує демограф Дас Гупта. "Починаючи з 60‑х років, бажана кількість дітей [в індійських сім'ях] скоротилося, в тому числі і завдяки урядовим медіакампаніям, які наголошують: сім'ї процвітають, якщо у них менше дітей", — говорить експерт.
Правда, в сім'ях бідняків, як і раніше, прагнуть мати як мінімум двох синів, що стануть помічниками в господарстві й опорою для батьків у старості. В результаті темп зростання населення в Індії залишається одним з найвищих у світі, причому в співвідношенні статей виникає відчутний дисбаланс: на 1.000 жінок тут припадає 1.120 чоловіків.
Ключовою помилкою в демографічній політиці індійської влади стало неправильне уявлення про те, що бідні люди не можуть раціонально планувати розміри власних сімей, стверджує американський демограф Еберштадт. До того ж чиновники порахували, що зможуть знищити бідність, знижуючи народжуваність в бідних сім'ях. "Це була жахлива, трагічна помилка", — говорить експерт.
Вже на початку 2000‑х уряд Індії прийняв нову демографічну політику, намагаючись відмовитися від планового підходу, що полягав у зниженні фертильності. Політики визнали: для управління народжуваністю країні необхідні не тільки доступні медичні сервіси, але й популяризація базової і середньої освіти, захист прав жінок, поліпшення санітарних умов, доступні питна вода і житло.
І все ж відійти від укорінених практик виявилося не так просто. Приміром, затриманий у листопаді 2014‑го лікар з Чхаттісгарха, як з'ясувалося, за декілька місяців до затримання отримав премію від профільного міністра за рекордну кількість проведених ним стерилізацій.
"Я вважаю, що фертильність — це природний процес, і мені б не хотілося, щоб хтось в нього втручався",— ділиться з НВ Чаттерджі. На її переконання, поки існують інші методи контрацепції, в стерилізації немає необхідності. До того ж в Індії досі не вистачає належної інфраструктури, здатної гарантувати якість операцій та їхню свободу від корупції, стверджує дівчина.
Про популяризацію альтернативних способів планування сім'ї говорять і експерти. "Гормональні ін'єкції та імплантати широко використовують у країнах, в тому числі в [сусідньому] Бангладеші", — наводить приклад Дас Гупта. За її словами, індійські феміністки спочатку сприйняли ідею з імплантатами як іноземну змову задля втручання в жіночі тіла. Проте нещодавно уряд вніс цей метод в держпрограму і зробить його широко доступним, оптимістично прогнозує експерт.