Вчорашнє/сьогоднішнє засідання парламенту повністю і цілком є перемогою Зеленського, який дуже впевнено стверджує політичне лідерство в державі.
По-перше, популярний, але до вчорашнього дня політично самотній президент отримав сильних союзників — парламентську більшість і уряд.
По-друге, «з маршу» зроблено великий крок в напрямку виконання однієї з основних виборчих обіцянок і президента, і партії «Слуга народу» — скасування депутатської недоторканості. Як на мене, стратегічно це дуже неоднозначне рішення, але оскільки це чітка і фактично безкомпромісна вимога суспільства, це мало бути зроблене поза будь-якими сумнівами. Зрештою, як інакше заробити моральне право приймати рішення, які, можливо, не всім у суспільстві сподобаються?
Далі президент твердо нав’язав парламенту свою волю до реформ — найближчий місяць там працюватимуть над кількома десятками законопроектів, внесеними на розгляд главою держави.
І навіть стиль роботи парламенту, який протягом півдоби зробив те, на що попередникам знадобилось би щонайменше кілька днів — ось як формування органів влади — це теж промовисто.
І наостанок, через годину після завершення першого робочого дня (чи краще сказати, ночі?) прилетіла звістка, що дала відповіді на дуже багато питань — про повернення в Україну великої групи бранців Кремля. Це свято зі сльозами на очах, але і перше серйозне дипломатичне досягнення президента.
Я все розумію про складність моменту, та вчора президент Зеленський отримав усі підстави називатися лідером.
Тепер про складне і неоднозначне.
Шуфрич і Аваков. Я не йшов в політику плекати політичну цноту. І між вип’ячуванням власних принципів чи ставанням у позу обрав проголосувати за призначення обох, хоча не маю жодного сумніву, що вислухаю у коментарях.
Щодо Авакова сумнівів було небагато — я можу пробачити майже все тим, хто весною-літом 2014 року обороняв країну від ворожої навали. Арсен Аваков — один з них. Ну, а дії чи правова державницька позиція поліції під час президентської і парламентської кампаній стали вагомим додатковим аргументом. Так, Авакову колись доведеться відповісти на дуже багато питань, що накопичились у суспільства (і якщо він серйозно оступиться, то ставши свідком обговорення його кандидатури на фракції, не маю жодного сумніву, що «Слуга народу» першими ці питання і поставить). Але усьому свій час.
Спокуса не проголосувати чи проголосувати проти Нестора Шуфрича на посаду голови комітету зі свободи слова була значно більшою. Але оскільки голосувалось керівництво усіх комітетів, я не наважився голосувати проти себе і колег. Моральною компенсацією стали результати голосування за Шуфрича на посаду віце-спікера.
Йдемо далі. Важкими були враження від взаємодії з колегами з фракції ЄС. Проблемно ще й в тому, що я сиджу лише на прохід і один ряд попереду цієї фракції. У мене і раніше не було сумнівів щодо вдаваної бутафорської державницької позиції частини представників цієї політсили. Та обраний ними стиль «опозиційності» виявився ще гидкішим.
В цілому, різниця між новонаверненими і старими депутатами разюча. За кілька годин стало все зрозуміло про захмарні антирейтинги парламенту. Це просто неприємно спостерігати, коли легалізм і формалізм використовуються для того, щоб не зробити те, що мусиш. Мусиш, бо така воля людей.
Обраного колегами стилю «ми їх задавимо своїми знаннями процедур» вистачило на дві з половиною години менше, ніж тривало засідання. Ну, правда, хто ж буде регламент ціною сну і родинного затишку захищати?
Певні процедурні огріхи «Слугою народу» майже напевно вчора були допущені. Винятково через недосвідченість. Але жодне рішення вчора не приймалось нами у вузькопартійних інтересах.
Вже трошки знаючи Дмитра Разумкова (Ви чули вчора від нього хоч слово російською? А так усі переживали!), і не маючи сумніву, що регламент він опанує дуже швидко, вже починаю переживати за колег, які невдовзі опиняться і зовсім «голими королями». Ну, але можуть ще пару днів покуражитись. Витримки у нас однаково більше.
Як, здається, і почуття гумору, а також усвідомлення, навіщо ми прийшли в парламент.
Робота почалась стрімко і далі, без сумніву, буде.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ