Майдан живий. Це прекрасно, це свідчення того, що українці не стомилися битися за своє майбутнє.
Порівняно швидко, лише за п’ять місяців правління, чинний президент отримав масову, достатньо об'єднану і в міру радикалізовану опозицію. Влада сьогодні могла б злякатися.
Але лякатися насправді немає чого, Зеленському наразі нічого не загрожує.
Те, що нині відбувається, ніяк не вплине на височенні рейтинги нинішніх правлячих. Тому що це є битва, котру Зеленський уже виграв весною цього року.
На президентський перегонах, у політичному виборі - між поступками Росії та продовженням спротиву — Зеленський поставив на перше і давно виграв. Будь-які спроби знову вийти на подібний двобій приведуть до аналогічного результату. Переграти у виборчих змаганнях владу неможливо.
А «путчу» не допустять західні країни — навчені гірким досвідом Януковича, котрого вони з усіх сил намагалися порятувати наприкінці Майдану, вони будь-який наступний Майдан будуть гасити на його початку. Мова не тільки про збройні сценарії — не підтримають навіть тих, хто матиме намір діяти винятково ненасильницькими методами.
Але проблема навіть не у Заході. Проблема у тому, що нинішній Майдан не є повноцінною альтернативою тому, що протискує влада. Не є альтернативою на даний момент його лідери — їх усіх скопом, ворогуючих між собою, свого часу відправив у глибоку опозицію український виборець. І ніколи не поверне, хто б на що не сподівався.
Не є повноцінною альтернативою й ідеологія нинішнього спротиву — це на сьогодні лише протест, котрий може затихнути так, як затихали при Януковичу податковий та мовний майдани. У гаслах, що звучали в неділю — брак чітких відповідей на ті питання, на які намагається відповісти нинішня влада. Тому навіть найбільш радикальні та рішучі люди тричі подумають, чи піти на щось екстремальне з таким «багажем».
Зараз умовно старе вийшло проти нового — і допоки опозиція не зазнає повного перезавантаження, вона програватиме, зі своїми ортодоксальними методами, новій реальності.
Щоб завоювати довіру, необхідно продемонструвати новизну. Не стільки нові обличчя, скільки новий настрій, нову якість дії, нові методи самоорганізації та нові стандарти лідерства. Треба переконати хоча б своїх найближчих прихильників, що опозиція здатна порозумітися між собою, і запропонувати рішення кращі, ніж пропонує влада у безпековій, економічній, податковій та інших сферах.
А головне — що ця нова опозиція не допустить у подальшому приватизації політичного протесту олігархами, як це майстерно у 2014-му зробив Порошенко зі своїми на той час бізнес-партнерами Фірташем і Коломойським.
Майдани минулого тижня, навпаки, заморожують лідерський склад та ідеологічну програму опозиції. І тим самим дають гарантію, що наступних як мінімум півроку 73% Зеленського ніяк не зменшаться. А відтак його правління — це надовго.
Нове може бути поборене лише ще новішим.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ