Президент Володимир Путін влаштував неймовірно гарну виставу. Майстерно підготовлений колишній шпигун за кожної нагоди задобрював президента США і навіть подарував йому футбольний м'яч з ЧС-2018, який щойно завершився в Росії, щоб потім посміхатися на прес-конференції.
Мудрі аналітики знали, що саме нас чекає. Майкл Макфол, колишній посол США в Росії, зазначив у The Washington Post, що після двох десятиліть правління, Путін розуміє міжнародні відносини краще, ніж Трамп.
Але відставимо це все осторонь. Саміт Трампа-Путіна став катастрофою як для інтересів, так і для іміджу США. Один коментатор назвав цю зустріч прес-конференцією банальностей. Однак є гірше еквівалентне висловлювання, що описує цю прес-конференцію. Зі своїм яскравою червоною краваткою, займаючи сильні позиції, Трамп мав вигляд невпевненого молодшого компаньйона. Путін, який часто виглядав нудьгуючим у своїй стриманій блакитній краватці, почав говорити про конкретні країни і зовнішньополітичні проблеми. Коли ж слово дали Трампу, він не переставав говорити про свою «блискучу кампанію» і про те, як він чесно і справедливо виграв президентські перегони два роки тому.
Є і позитивна сторона: нічого не сталося Навряд чи Путіна можна було чимось порадувати більше.
Феєрія розпочалася, коли журналіст запитав Трампа про те, за що відповідальна РФ. Замість того, щоб заговорити про втручання у президентські вибори США 2016 року, про катастрофу рейсу МН-17 над Україною і загибелі 298 невинних людей у 2014 році, незаконну анексію Криму, вторгнення у Грузію, вторгнення й окупацію східної України або отруєння колишнього шпигуна КДБ у Солсбері (Англія), – він сказав, що ми всі винні. Ще далі від істини навряд чи можна було відійти.
Природно, Путін заперечував втручання в американські вибори, вміло пропонуючи російську допомогу слідству. Під тиском Трамп відмовився сказати, кому він вірить: власним спецслужбам чи Путіну.
Що було сказано далі, не з'явилося в заголовках, але значно зрозуміліше свідчить про те, як Трамп розуміє кривавий режим Путіна. «Я не бачу причин, чому це була [Росія]», – сказав Трамп, хоча його розвідувальні служби переконані у зворотному.
Є всі підстави вважати, що це зробила саме РФ. Звільнивши Путіна від відповідальності, Трамп просто дав йому зелене світло для втручання не тільки в майбутні вибори у США, а куди він тільки побажає, не побоюючись навіть найменшого опору.
Трамп доклав усіх зусиль, щоб бути миротворцем. Перед самітом у своєму Twitter він звинуватив саме Штати в поганих американо-російських відносинах і «полюванні на відьом», а також неодноразово хвалив Росію за проведення ЧС-2018. Після нападок на канцлера Німеччини Ангелу Меркель за те, що вона погодилася на Північний потік-2, – спірний газопровід вартістю $11 млрд з Росії в Європу в обхід України, що дає змогу РФ більше контролювати європейський газ, – у присутності головного спонсора Північного потоку-2 Трамп лише знизував плечима.
З іншого боку, є і позитивний бік: нічого не сталося. Під час публічної частини саміту Трамп нічого не віддав.
Багато хто побоювався, що Трамп віддасть Крим або пообіцяє зняти санкції США з РФ. Він цього не зробив. Політика США щодо Криму залишається незмінною: Крим – це Україна.
Сам Трамп під час прес-конференції не згадував Україну. А ось Путін сказав, що США повинні підштовхувати Київ більше працювати на Мінськ: домовленості про припинення вогню, які порушують підтримувані ним сепаратисти на сході України. Сказане – притягнуте за вуха, але Трамп зробив йому поблажку. Той, хто стежить за Україною останні чотири роки, знає, що вирішення цього конфлікту безпосередньо залежить від політичної волі Москви.
У понеділок саміт Трампа-Путіна продемонстрував гостру необхідність активізувати дослідження РФ в університетах США. Здається, президент не дуже прагне самоосвічуватися, чого не скажеш про американську громадськість.
Не секрет, що відділи досліджень Росії практично зникли. Один із професорів Університету Вірджинії сказав мені, що інтерес до Росії то наростає, то зменшується: залежно від того, наскільки небезпечний Путін. Американські експерти з пинань РФ ледь можуть заробляти у США на життя, хіба що завдяки грантам. Настав час відновити державне фінансування регіональних досліджень і мовних грантів.
У Трампа немає репутації завзятого читача. Але вперше за весь час, якщо він захоче розкрити книгу, йому варто почати з твору Фіони Гілл «Містер Путін: оперативник у Кремлі», його власного спеціального помічника і старшого директора з питань Європи і РФ Ради національної безпеки США.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена
Оригінал опубліковано на Atlantic Council
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времениу