Божевільні держави небезпечні, впевнений Графінкл. Нормальні політики не можуть вести аргументовану розмову зі своїми лідерами, оскільки ті занадто захоплені теоріями змови і схильні починати війни. Божевільні країни з ядерною зброєю ще більш небезпечні, проте – не враховуючи Північної Кореї – це лише теоретичне припущення, адже в світі ніколи не було сильної та божевільної держави з ядерною зброєю... принаймні, дотепер.
«Чому я закінчив попередній абзац фразою «досі»?», - запитує Гарфінкл. – 12 січня мій друг Іван Крастєв опублікував в New York Times коротке есе під назвою «Чому Путін любить Трампа»». У цій статті Крастєв описує 2,5-годинний документальний фільм, знятий в стилі маніфесту, під назвою «Світобудова», який транслювався на державному російському телеканалі.
З перших кадрів автори картини ставлять питання: «Володимире Володимировичу, війна буде?». Далі в стрічці чергуються виступи «дипломатів, політичних аналітиків, прихильників теорій змови і відставних урядовців», які намагаються відповісти на це питання, і до закінчення приходять до невтішного висновку: «так», війна буде. НАТО і Сполучені Штати «є фундаментальною загрозою майбутньому Росії і, якщо нічого не зміниться в найближчі місяці, Велика Війна може стати неминучою».
Назріває щось вельми кепське
«За останні роки ми звикли до нових пострадянських російських версій «великої брехні», і знаємо, що роздуми подібного штибу придумано для того, щоб відвернути увагу від провалів у внутрішній політиці і наростаючої паніки щодо їх кумулятивного ефекту, - продовжує журналіст. – Найчастіше, ми намагаємося не сприймати це серйозно і активно протистояти спробам відповідати їм у тому ж дусі».
Але у фільмі «Світобудова» є щось нове, зазначає автор, і це викликає занепокоєння: як пише Крастєв, у фільмі є центральне протиріччя. З одного боку, він наполегливо запевняє, що США слабшають, а з іншого – прагне представити все, що відбувається в світі результатом американської зовнішньої політики. «Провалився Вашингтон у своїх спробах встановити стабільність на Близькому Сході? Або ж справжня стратегія Білого дому полягає в тому, щоб зберігати нестабільність в цьому регіоні? Неймовірно, але Москва вірить і в те, і в інше», – цитує колумніст слова Крастєва.
Як пише Гарфінкл, слова росіянина здалися йому знайомими, десь він уже чув подібні симптоми божевілля. «Раптом мене осінило: ця схильність до суперечливості в рамках теорії змови нагадує різкі випади Йозефа Геббельса, Генріха Гіммлера і Адольфа Гітлера на адресу євреїв. Є Америка таким же цапом відбувайлом для Путіна, як євреї були для Гітлера?», - запитує автор.
Якщо так, то причини для занепокоєння дійсно є. Якщо у вищих ешелонах державної влади виявляється психічний розлад, пов'язаний з пошуками цапів відбувайлів, можна бути впевненим, що назріває щось дуже погане.
Переклад НВ
Повну версію колонки Адама Гарфінкла читайте на The American Interest
Більше думок тут