Подивилися з дружиною уривок передачі з Володимиром Соловйовим – відомим російським журналістом і телеведучим. Випадково натрапили в youtube на запис його останнього ефіру. І ось що я хочу з цього приводу сказати.
Заздрість – ось головна причина цієї війни. Заздрість народу, який вирішив змінити хід власної історії, позбувшись тиранії, замислившись про майбутнє своїх дітей. І не просто вирішив, а пішов це робити. І якби не страх, жадібність та дурість правителів, за помилки яких сьогодні платять звичайні люди, нікому навіть в голову не прийшла б думка, що між Україною і Росією може початися справжня, брудна і чорна війна. А ще настав момент, коли моралізаторство та поблажливі поради разом зі зневажливими анекдотами про "хохлів" і сприйняттям української культури через призму борщу та галушок – більше не потрібні. Раніше це терпіли, а зараз – ні.
Про яку ментальну рівноправність може йти мова, якщо більшість розмов у російській пресі та на російських кухнях – про український націоналізм, бандерівщину і зраду? Хто-небудь там взагалі піддає сумніву свої переконання? У ЗМІ українців називають нацистами, на кухнях – неосвіченими холопами. Об'єднує одне – ненависть. Причина ненависті – заздрість.
Заздрість руйнівна, як радіація. Вона веде до повного знецінення власного "я". Заздрість не буває білою, вона завжди чорна. Як чума, вона заражає нормальних і адекватних людей, наповнюючи їх душі чорною імлою: "Бандерівці! Ви притісняєте російськомовне населення! Ви не достойні мати свою країну!"
І це, звичайно, жесть. Російська еліта, яка частково розуміє, в яку моральну прірву летить їхній затишний світ, досі не може оцінити наскільки стрімко це відбувається. Тому просто тихо летять, побрязкуючи ключами від майна. Але головне – в масі розумні і успішні люди вже не можуть повторити те, що у свій час вдалося простим українцям: відкласти в сторону внутрішні розбіжності, зібратися з силами, відірватися від дождя зі снобом, одягти улюблену футболку, старі джинси, видихнути і вийти на вулицю. І голосно сказати: влада, відчепися від них!
Замість цього – моторошна передача Володимира Соловйова, в якій дорослі люди ділять Україну на частини і переконують один одного, чому політика країни неминуче стане проросійською. Не розуміючи простої речі: шансів на справжнє примирення у цього покоління більше немає. І шансів на прощення теж немає. Рано чи пізно українці зі своїми проблемами розберуться: і з економікою, і з культурою, і з урядом дурнів, і з корупціонерами. Рано чи пізно закінчиться війна. Що залишиться після цього?
Текст опублікований з дозволу автора