Завойовники світу

Сім історій співвітчизників, досягнення яких вражають світ, але мало відомі на батьківщині

Творчий тандем Synchrodogs — це уродженці Західної України Тетяна Щеглова і Роман Новен. Вісім років тому вони познайомилися на сайті для непрофесійних фотографів, де викладали для обговорення свої знімки. Тепер роботи авторства цих самоучок виставляють провідні галереї Європи і США, саме у них воліють замовляти зйомки найвідоміші преміальні бренди, а профільні видання називають українців серед найяскравіших світових фотографів молодого покоління.

Кар'єра дуету розвивалася плавно і послідовно. Спочатку вони викладали свої знімки в інтернеті, потім пропонували їх для публікації в різних виданнях. Тепер у сторінки Synchrodogs у соціальній мережі Фейсбук понад 130 тис. передплатників, а редактори авторитетних видань особисто просять підготувати для них ексклюзивні зйомки.

Так у портфоліо українців з'явилися рядки про співпрацю з престижними виданнями на кшталт New York Magazine і Dazed & Confused. Слідом за модними ЗМІ підтяглися бренди. На рахунку українців зйомки для французького будинку моди класу люкс Kenzo та японського виробника косметики Shiseido.

Утім, Synchrodogs прагнуть порівну розподіляти сили між комерційними та мистецькими проектами. Серед своїх найбільших досягнень вони називають серію Supernatural. Восени 2015‑го вона демонструвалася в даллаському Музеї сучасного мистецтва. Для підготовки проекту Щеглова і Новен проїхали на автомобілі 6,5 тис. км по Америці, вишукуючи вражаючі ландшафти, щоб відобразити їх на своїх фотографіях.

Крім США, персональні виставки Synchrodogs вже відбулися в Італії, Польщі та Нідерландах. Географія участі в групових проектах значно ширша.

Головною причиною зростання на Заході успіху українців фахівці вважають їхню унікальну і впізнавану стилістику. Вони знімають на плівку, практично не використовують Photoshop, зате для кожного кадру підшукують мальовничу місцевість і самостійно створюють реквізит.

Їхні роботи легко впізнати за трьома складовими: оголені тіла, химерні пози і первозданна природа. Своїм завданням фотографи називають дослідження можливостей людського тіла та його взаємодії з природою.

"Нам цікаво розбудити в глядача примітивні інстинкти, спровокувати тваринні емоції, допомогти збагнути природну красу, спонукати до свободи від упереджень і страху бути незрозумілими",— формулюють своє творче кредо Synchrodogs.

Сергій Полунін

артист балету, 26 років

У західній пресі за українцем Сергієм Полуніним закріпилися два прізвиська. Його називають новим Нурієвим, прагнучи підкреслити талант і майстерність молодого танцівника, який робить запаморочливу кар'єру,— в 19 років він став наймолодшим прем'єром престижного Королівського балету в лондонському Ковент-Гардені. Великий Рудольф Нурієв зайняв аналогічну позицію у віці 24 років.

Ще частіше Полуніна називають поганим хлопцем балету: торс і руки танцівника покриті татуюваннями. Тому під час класичних вистав на кшталт Спартака Арама Хачатуряна і Попелюшки Сергія Прокоф'єва, де українцю незмінно дістаються провідні чоловічі партії, він ховає малюнки під шаром гриму.

Цей уродженець Херсона відомий ексцентричністю і волелюбністю. Він завсідник нічних клубів і пояснює це захоплення нездатністю заснути після вечірніх вистав. А ще Полунін дружить з поганими хлопцями. Наприклад, він інвестував у тату-салон на околиці Лондона, яким керував його приятель з кримінальним минулим.

Українець легко приймає рішення і готовий до різких поворотів не тільки на сцені, але і в житті. Так було у 2012‑му, коли через п'ять років роботи в Ковент-Гардені Полунін залишив його прямо під час репетиції. Тоді він вирішив припинити співпрацю з провідним театром Європи, переситившись його суворими правилами.

Звільнившись, Полунін прийняв запрошення балетмейстера московського Музичного театру імені Станіславського і Немировича-Данченка, де зайняв позицію прем'єра. Втім, у 2014‑му танцівник пішов і з трупи, причому планував зав'язати з балетом назавжди.

Фінальним танцем Полуніна мав стати номер для кліпу відомого американського режисера Девіда Лашапеля на пісню Take Me To Church у виконанні Hozier. Українець зізнається, що саме в процесі роботи над хореографією і зйомками ролика прийняв рішення не залишати балет.

Сьогодні кар'єра танцівника вийшла на нову орбіту. Він знову в Лондоні, де разом зі своєю дівчиною і сценічною партнеркою Наталією Осиповою створює сучасні постановки. У червні пара представила свій новий проект у британській столиці, а в листопаді покаже в Нью-Йорку.

Одночасно Полунін пробує себе в модельному бізнесі — італійський бренд Pal Zileri вибрав його обличчям своєї нової рекламної кампанії.

Також незабаром подивитися на Полуніна можна буде в кінотеатрах. На осінь призначена американська прем'єра фільму Танцівник. Ця документальна картина номінанта на Оскар Стівена Кантора повністю присвячена українцю Полуніну.

Марина В'язовська

математик, 31 рік

У 1611‑му році великий німецький математик Йоганн Кеплер запропонував спосіб найбільш щільної упаковки куль в тривимірному просторі. Колеги та послідовники вченого витратили на доказ своєї гіпотези майже 400 років. А уродженці Києва Марині В'язовській вдалося вирішити ускладнений варіант цієї задачі — про упаковку куль у 8- і 24-вимірному просторі — лише за чотири роки. Тепер її досягненням захоплюється міжнародна наукова спільнота.

В'язовська закінчила Національний університет імені тараса Шевченка. Продовжувати навчання вирушила до Німеччини. Тепер вона працює в Берлінському університеті імені Гумбольдта, де разом з групою колег зробила відкриття, яке приголомшио світ.

Експерти відзначають, що запропоноване В'язовською вирішення завдання з області комбінаторної геометрії виявилося напрочуд простим. Якщо доказ гіпотези Кеплера зайняв 300 сторінок, то українка вмістила своє рішення лише на 23 сторінках.

Хоча завдання упаковки куль належить до числа теоретичних, вчені говорять про можливість прикладного використання відкриття В'язовської. Зокрема, її вирішення допоможе виявляти і коригувати помилки мобільного зв'язку, інтернету й тих сигналів, які надсилають на Землю космічні зонди.

Українка впевнена, що запропоноване нею рішення стане корисним для інженерів і програмістів. Утім, передбачити всі способи застосування вона не береться.

“Я розумію, що ми не можемо знати, в який бік те чи інше відкриття поверне світ. З цим потрібно бути обережним",— застерігає В'язовська.

Олександр Цимбалюк

оперний співак, 40 років

Унікальний бас Олександра Цимбалюка сьогодні захоплює публіку найкращих театрів світу. В його репертуарі близько 100 партій, зокрема найскладніші з творів Ріхарда Вагнера і Модеста Мусоргського. А гастрольний графік охоплює весь світ — від Нью-Йорка і Мілана до Токіо і Сеула.

Закордонна одіссея уродженця Одеси Цимбалюка почалася в середині 2000‑х, коли він став солістом оперного театру в німецькому Гамбурзі. Потім були перемоги в престижних вокальних змаганнях на кшталт міжнародного конкурсу імені Ріккардо Дзандонаі в Італії та конкурсу Олени Образцової в Росії.

Тепер українець на піку своєї вокальної форми, впевнені критики, до того ж він співпрацює з найкращими диригентами сучасності. А останні два роки стали для нього періодом яскравих дебютів на таких знакових сценах, як Паризька опера, лондонський Ковент-Гарден і нью-йоркська Метрополітен-опера.

Цимбалюка називають одним з небагатьох у світі володарів баса, котрі вміють на високому рівні виконувати партії п'ятьма мовами, зокрема італійською та французькою. Фахівці відзначають гарний тембр співака і вміння наповнити сенсом кожен звук, що лунає на сцені. А публіку вражає його здатність перевтілюватись у найскладніших персонажів.

Досягнувши всесвітнього визнання, українець не втрачає зв'язок з батьківщиною. Він регулярно буває в Одесі, де дає благодійні концерти. Минулої зими Цимбалюк вперше виступив на сцені Національної опери в Києві. Тоді він постав в образі Бориса Годунова.

Розпорядок життя уродженки Донеччини Анастасії Топольської перевернутий шкереберть. Якщо для більшості людей вихідні — це відпочинок, а літо — відпустка, то для неї вікенди і тепла пора року є найбільш насиченим роботою часом. Адже Топольська, яка виступає під псевдонімом dj Nastia,— найпопулярніший у світі діджей з України, а географія її гастролей охоплює найкращі клуби обох півкуль від Латинської Америки до Азії.

У літні місяці графік Топольської вміщує до п'яти вечірок на тиждень. За рік кількість сетів, зіграних успішною електронницею, досягає 150-200. Виступи українки та її нові ремікси регулярно опиняються в центрі уваги профільної преси, і західні журналісти впевнено називають Топольську зіркою техно.

Її шоу цінують за особливу енергетику і вміле використання актуальних напрямків сучасної електроніки, з-поміж яких драм-н-бейс і хаус.

Кар'єра Топольської почалася десять років тому в Донецьку, де вона, навчаючись в університеті, паралельно освоювала ази діджейства. Її перші гучні виступи відбулися на культовому українському фестивалі електронної музики Каzантип.

У 2009‑му dj Nastia з'явилася на європейській клубній сцені. З кожним роком графік вечірок з її участю ставав дедалі щільнішим. І тепер її запрошують масштабні європейські фестивалі на кшталт бельгійського Tomorrowland і угорського Sziget, а також невеликі клуби.

При цьому Топольська активно бере участь в розвитку української електронної сцени. У 2013‑му вона заснувала власний лейбл Propaganda, під яким виходять платівки українських артистів. Саме dj Nastia належить ідея створення міжнародного фестивалю Strichka, який втретє цього року відбувся в Києві. Для участі в Strichka українка запрошує найкращих електронників зі всього світу.

Коли Юрію Юрчуку, фінансовому консультантові міжнародної аудиторської компанії PwC, було 28, він вперше послухав оперу — Богему Джакомо Пуччіні. Через Два роки він вже виконував одну з партій цього класичного твору на аматорській сцені в Чикаго. Ще через рік українець вперше вийшов на сцену лондонського Ковент-Гардена, одного з найпрестижніших театрів світу.

Цей успішний фінансист, який працював спочатку в Україні, а потім у США, вирушив навчатися вокалу заради задоволення. Щоб відволіктися від роботи, він планував освоювати популярні жанри. Проте потрапив до рук педагога з Нью-Йорк Сіті Опери Марка Ембрі, який захопив новачка класичним репертуаром.

Потім були аматорські конкурси та прискорене засвоєння нотної грамоти в музичній школі Університету Де Поля в Чикаго. У 2014‑му Юрчук подав заявку на участь у дворічній програмі Jette Parker Young Artist Королівської опери в Лондоні, створеної для артистів-початківців, до якої входить безліч навчальних курсів і можливість участі в постановках на головній сцені театру.

Подолавши конкуренцію в 80 осіб на місце, Юрчук отримав заповітне місце в програмі і успішно закінчив її минулої весни. Він також завоював кілька нагород престижних європейських і американських вокальних конкурсів. А потім уклав контракт з Королівською оперою на сезон 2016-2017 — вже як соліст.

Тепер володаря оксамитового баритона називають сенсацією оперного світу, а його графік розписаний на рік вперед. Найближчим часом глядачі побачать його на сцені Ковент-Гардена в складних постановках на кшталт Травіати Джузеппе Верді і Турандота Джакомо Пуччіні.

Українець зізнається, що має ще багато чому навчитися, щоб наздогнати колег-однолітків. Втім, труднощів не боїться, адже досвід роботи у фінансовому секторі привчив його до стресостійкості і розвинув працездатність.

“Переважна частина мого життя пройшла за столом переговорів, де ніхто не повинен здогадуватися, що насправді ти відчуваєш,— згадує Юрчук корпоративне минуле.— Тут [на сцені] все навпаки, і це дуже цікаво".

Юлій Санніков

економіст, професор Прінстонського університету, 37 років

Ось вже кілька років ім'я українського економіста Юлія Саннікова, професора престижного Прінстонського університету в США, не сходить зі сторінок наукових журналів і авторитетних західних бізнес-видань. На результати його досліджень посилається у своїх виступах керівник Федеральної резервної системи Сполучених Штатів Джанет Єллен, а досвідчені колеги присуджують вченому престижні нагороди.

Економіст-теоретик Санніков — висхідна зірка наукового світу. Він захистив докторську дисертацію у 2004‑му в Прінстоні. Чотири роки потому почав викладати в цьому університет, продовживши свою дослідницьку роботу. Сфера його наукових інтересів охоплює макроекономіку, теорію ігор та корпоративні фінанси, і тепер методична робота економіста почала давати плоди у вигляді престижних нагород.

У 2015‑му авторитетне журі присудило українцевіпремію Фішера Блека. Раз у два роки молоді дослідники отримують її за внесок у вивчення фінансових систем.

Навесні 2016‑го Американська економічна асоціація оголосила про присудження Саннікову медалі Джона Бейтса Кларка. Протягом останніх 70 років цієї нагороди удостоюють економістів у віці до 40 років за вагомі досягнення в економічних дослідженнях, які проводилися в США. Про значущість медалі свідчить хоча б те, що багато її володарів згодом ставали лауреатами Нобелівської премії.

Експерти не шкодують компліментів, характеризуючи напрацювання Саннікова. Перевага його теоретичних пошуків полягає у використанні математичних методів, що дозволяють досягти в роботі точних результатів.

Наприклад, саме Санніков змінив уявлення сучасників про взаємозалежність податкової системи, політики міністерства фінансів та центрального банку. Колись вважалося, що цінова і фіскальна стабільність, а також здатність уряду обслуговувати свої борги не залежать одне від іншого.

Прислуховуючись до зауважень українця, економісти почали відстежувати зростання короткострокових кредитів, щоб спрогнозувати ризики у фінансовій системі. Також саме Санніков переконав колег у тому, що близькість рецесії в економіці можна точно прогнозувати, виходячи зі співвідношення держборгу до ВВП країни.