Дизельна Mazda 6 — седан, в якому мало лиску, багато шуму і ще більше азарту і бажання "дати жару"
Андрій Смирнов
У цієї машини є настрій, з нею хочеться побешкетувати: навіть в нудній тягучці знайти щілину і влізти в неї чи посеред сонного вихідного дня на міській вулиці різкіше зайти в поворот.
Автомобілі Mazda завжди вирізнялися грайливим характером, і довга флагманська Mazda 6 така ж. Причому йдеться не лише про бензинові версії "шістки" (в Україні вони бувають у кузові седан і універсал і мають двигуни 2 л і 2,5 л), а й про дизельні машини.
Такі в Україні мають мотор 2,2 л у двох модифікаціях — 150 к. с. і 175 к. с. У більш потужного автомобіля комплектація дещо багатша (в основному за рахунок другорядних систем безпеки). У будь-якому випадку парою дизелю буде 6-ступінчастий автомат.
На тесті НВ була 150-сильна версія, — вона хоч і слабша за 175-сильну, але не поступається тій в керованості. У цьому НВ переконався за кілька весняних (вже без снігу) квітневих днів, проведених на складних (вже майже без асфальту) столичних дорогах.
1 Для безтурботних їздців. Типова ідеологія бізнес-седанів така: виглядати все повинно дорого, їхати — комфортно, а стартувати — потужно. Ідеологія дизельної маздівської "шістки" лаконічніша — треба їхати азартно. Навколо цього все й обертається.
Кермо Mazda 6 досить гостре: 2,5 оберти від упору до упору. Баранець зручний у хваті, багатофункціональний, з підігрівом ободу (лише в зоні тримання). Зусилля на ньому прозоре — і нуль виражений, і на великих кутах все зрозуміло.
Автомат змінює передачі без агресії, дозволяючи котитися плавно, але не на шкоду різкості. Це якщо мова йде про звичайний режим D. У ньому, до речі, водій може клацати передачі і сам — підкермовими пелюстками, але коробка швидко повертає собі управління перемиканнями. Однак у важеля АКПП є і позиція M: автомат легко скидає передачі при уповільненні, але диявольськи довго (до 6 тис. обертів, або майже до максимуму розмітки тахометра) утримує обраний водієм ступінь при прискоренні. Таке сподобається тим, хто любить їздити гостро.
Дизельний двигун тестової "шістки" має хорошу тягу (крутний момент 380 Нм), розгін до сотні займає у автомобіля близько 10 с.
Не дуже захопливий показник? Але драйв — це необов'язково запаморочливий розгін на спеціальних автомобілях-дрегстерах у прямолінійних заїздах на дистанції в 402 м. Драйв — це коли цілком цивільний автомобіль заходить у поворот швидко і виходить з нього успішно. А потім заходить в інший — і все повторюється. Ось тут-то дизельна Mazda 6 і хороша.
Автомобіль у віражах поводиться точно, стійко. А ще — приємно. Тому-то типовий власник Mazda 6 обов'язково любить (або ось-ось полюбить) агресивний стиль кермування.
Підвіска (Макферсон спереду і багатоважелька ззаду) у "шістки" помірно-комфортна: ідеальної плавності немає, але є пружність. Поганими дорогами їздити можна — подібне не стане позамежним випробуванням. Але якщо покриття зовсім погане, водієві варто пам'ятати: захист під днищем — пластиковий, найменша відстань від нього до дороги (під передньою віссю) — 140 мм.
Оглядовість гарна. А ось звукоізоляція слабенька: в колісні арки стукає пісок та інша дрібнота, шум дизельного двигуна хоч і приглушений, але теж присутній. Але салон за 30 тис. км пробігу не став скрипучим.
2 Бізнес-клас, але тісно. Передні крісла щільно обіймають водія і пасажира — у них стандартний набір електрорегулювань. У них людині будь-якої комплекції буде зручно.
Задній ряд — це непоганий за якістю сидіння диван з роздільно складаною спинкою. Колінам рослого пасажира на ньому буде трохи тісно (спинка переднього сидіння — м'яка), а в голову трохи тисне стеля, якщо відкинутися максимально назад. Все терпимо, але не більше: за простором в задній частині салону довгий (майже 4,9 м) седан далекий від ідеалу.
Зате всі двері широко відчиняються — майже на 90 градусів: зручно заходити і виходити.
Багажник великий і майже правильної форми — максимальна його довжина дорівнює 1.180 мм, а ширина (без бічних ніш) — 1.020 мм. Але без ніш батькові дитини-школяра не обійтися: тільки використовуючи їх, у багажник можна впихнути (не розбираючи) дитячий велосипед на колесах 20-го діаметру. Правда, доведеться підібрати кермо.
Петлі кришки вантажного відсіку приховано, електроприводу у неї немає. Зате є дві кнопки складання спинок заднього дивана. У підпіллі — докатка.
3 Пристойне опорядження. Інтер'єр у Mazda 6 хороший: немає яскравих і ефектних деталей, але немає і сірості з занудством. Навколишні поверхні у водія і пасажирів різні — і м'які, і тверді, — але виглядає все пристойно. Кнопки і важелі розташовані якщо не ідеально зручно, то логічно.
Панель приладів — три криниці: ліворуч — тахометр, в центрі — спідометр, праворуч — віконце борткомп'ютера. Якби комплектація була максимальною, був би і проекційний дисплей.
У центрі торпедо стирчить типово маздівський сенсорний кольоровий монітор (7 дюймів), який корисний насамперед тим, що на нього виводиться картинка з камери заднього огляду (з динамічним промалюванням траєкторії). В іншому функціонал скромний, навігації в такій комплектації немає.
Нижче монітора — кнопки підігріву керма і триступеневого "просмажування" подушок обох передніх сидінь, а ще ближче до підлоги — зручний блок управління двозонним клімат-контролем і старомодна щілина для CD-дисків.
Втім, у Mazda можна використовувати й сучасніші носії — під ліктем водія (поруч із закриваною парою підстаканників) розташовано бокс-підлокітник з фіксованою кришкою. Всередині — слот під SD-карту, а також два USB-роз'єми, AUX і розетка на 12В. Ще одна розетка стирчить біля основи центральної консолі, біля зручної (з прогумованим днищем) полички для мобільного.
Заднім пасажирам жодних розваг не дісталося — є лише два підстаканники і кнопки управління 3-ступінчастим підігрівом крайніх крісел дивана заднього ряду: все це заховано у відкидному підлокітнику. А ще дефлектори обдування з тильного боку центрального боксу.
4 Помірні витрати. Дизельна Mazda не настільки швидка, як її бензинові побратими, але вона точно не проїсть дірку в бюджеті господаря: середнє споживання в щільному міському трафіку — 9,5–10,0 л, на трасі — приблизно 7 л.
5 Висновок. Mazda 6 навіть у дизельній іпостасі — автомобіль, який дає людині з 800–900 тис. грн у кишені і бажанням купити саме японський седан два варіанти дій: змиритися з його простотою і гучністю, полюбивши за драйв і керованість, або придбати Toyota Camry. Іншими словами, "шістка" — це тест для споживача: ви — людина емоційна чи раціональна?
Якщо ваша відповідь — №1, вирушайте на букву М. І ні про що не шкодуйте. Навіть про те, що для дизельної Mazda потрібно кожні 10 тис. км міняти моторне мастило.