З 16 квітня російський уряд зайнятий важливою справою: спробою заблокувати популярний месенджер Telegram. У це важко повірити, але... всі зусилля зазнали краху. Мільйони росіян перебувають у блаженному невіданні про цей «державний провал», хоча, ймовірно, стежать за ним з великим інтересом. Фактично, з моменту «блокування» в Росії, кількість користувачів цього додатка тільки збільшується. Держслужба з нагляду у сфері медіа та комунікацій, відома як Роскомнадзор, щосили намагається заблокувати канали доставки повідомлень Telegram. Але навіть деякі держустанови підписалися на приватні VPN-сервіси, щоб обійти цю блокаду. Павло Дуров, інтернет-підприємець і засновник Telegram, став героєм для росіян, що чинять опір безглуздій державній політиці контролю над інформаційними потоками.
Вражаюче, що на арені подій, що розвиваються, немає Володимира Путіна. Так, імовірно, його уявлення про те, як працює Інтернет - досить примарні. Але прагнення посилити жорсткий державний контроль над соціальним та економічним розвитком - основа його правління, нехай і хиткого на початку нового президентського терміну. Напевно, саме він стоїть за зусиллями ФСБ щодо посилення цензури соціальних мереж, за прикладом Китаю. Тільки ось він не може зрозуміти, що така політика вимагає значно більших інвестицій і компетентності, ніж сумнозвісні «фабрики тролів». Дуров сміливо підкреслив цю невмілість нібито всемогутніх спецслужб. Можливо, ненавмисно, він також звернув увагу на нерішучість Путіна, яка впливає на політику Росії в Сирії, на відносини зі Штатами, а також на управління застійною економікою.
Незважаючи на всі пропагандистські похвали, популярність Путіна падає
Після спільного ракетного удару США, Франції і Британії по сирійських баах і хімічних лабораторіях, відчуття полегшення в Москві змішалося з розчаруванням. Експерти, що спекулювали можливим зіткненням російських і американських військ, тепер брешуть, що більшість атакуючих ракет були збиті застарілими сирійськими засобами протиповітряної оборони. Міністр закордонних справ Сергій Лавров і міністр оборони Сергій Шойгу поскаржилися спеціальному представникові ООН у Сирії Стаффану де Містурі на «несвоєчасні» силові дії США. Вони нібито заважають мирному урегулюванню конфлікту під керівництвом Росії. Мабуть, під останнім, малося на увазі винищення всієї опозиції режиму Башара Асада. Строго обмеженого і точного удару було досить, щоб показати безвихідь російської політики щодо забезпечення перемоги Асаду. Це неприйнятно навіть для Туреччини, яка донедавна хотіла зберегти своє партнерство з Росією. У відповідь Москва надає сирійським силам сучасніші ракети класу С-300. Такий крок точно не сподобається Ізраїлю.
Військове врегулювання конфлікту між США і Росією в Сирії працює значно краще, ніж політичні переговори. Прикладом цього слугувала нещодавня зустріч генерала Кертіса Скапаротті, Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сили Європи, і генерала Валерія Герасимова, начальника Генерального штабу Росії, на нейтральній території в Баку (Азербайджан). З іншого боку, цивільні політичні переговори теж ні до чого не приводять: це підтвердила зустріч нового радника з національної безпеки США Джона Болтона і російського посла у США Анатолія Антонова. Путін залишається мовчазним щодо Сирії. Він навіть пропустив повз вуха офіційне підтвердження Вашингтона про те, що удар США від 7 лютого призвів до великих втрат серед російських найманців. Можливо, Путін досі сподівається перетворити свій давній план щодо скорочення втручання Росії в корисну позицію для переговорів.
Несподіване рішення президента США Дональда Трампа відкласти додаткові санкції проти Росії за її підтримку режиму Асада - рідкісний подарунок у відповідь на бажання Путіна розвивати особисті стосунки. Схоже, він ігнорує обіцянки Трампа про «жорсткість» щодо Росії, але уважно прислухається до кожного сигналу про готовність до діалогу. Коли Путін вважає за краще вірити в те, що він хоче б вірити, ніхто в російській політиці не наважується заперечити. Тому дискусії в Держдумі про можливі контрсанкції проти США стали зовсім неактуальними. Прагнучи перевершити один одного в «патріотичному» завзятті, парламентарії придумали такі заходи з самокатуванням, що навіть Сергій Чемезов, вірний лейтенант Путіна, керівник корпорації Ростека, захотів відмовитися від запропонованої заборони на експорт титану.
Дійсно, російській економіці необхідно уникати додаткових збитків через нові ризики, завдані санкціями США декільком бізнес-імперіям. Минулої п'ятниці міністр фінансів Росії Антон Силуанов спробував закликати міністра фінансів США Стівена Мнучіна розкрити подальші кроки Вашингтона щодо посилення санкцій. Його залишили без відповіді. Проте, найбільшої шкоди економіці завдали не нові санкції, а падіння цін на нафту. У Москві серйозно ставляться до твіта Трампа, де він стверджує, що «штучно високі» ціни на нафту «неприйнятні». Навіть слабке зростання російської економки зараз нестабільне. Це спонукає деяких експертів стверджувати, що для підтримки конфронтації з Заходом, країна спочатку повинна поліпшити свої економічні показники. Особливо у високотехнологічних секторах. Однак зустрічі Путіна з урядом навіть віддалено не стосуються реальних реформ економіки. Наприклад, остання була присвячена Сирії, а також несуттєвим питанням сезонного пожежогасіння та переведення громадського транспорту на природний газ.
Офіційна інавгурація президента намічена на сьоме травня. Тільки ось нерішучість і небажання долати великі проблеми навряд чи випаруються навіть після неї. Путін прийшов до типової фази автократичних режимів: коли все, здається, перебуває під контролем і нічого не відбувається. Схоже, він обурений тим, що його оточують корумповані придворні і підводять «союзники» (авторитарний лідер Сирії). Але покластися йому більше нема на кого. Незважаючи на всі пропагандистські похвали, популярність Путіна падає. Таким чином, він боїться нових протестів, схожих на ті, які можуть розтрощити дружній режим у Вірменії. Найкраще, що він здатний запропонувати Росії, - застійна стабільність. Але серед домінуючої пасивності потрібна лише невелика, але мотивована меншість, щоб повалити «статус-кво».
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена
Більше думок тут
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени