Запитайте себе: "Чи підходить мені ця робота? Чи подобається мені оточення (колеги, керівництво, аура)? Чи хочу я себе тут реалізувати? Чи вистачає мені грошей? Чи все у мене в порядку в родині?"
Як правило, таке самоїдство підходить тільки для бентежної душі, яка, як правило, сама не знає, чого хоче.
Ось я в Італії зіткнувся зі зворотним феноменом. Розговорився з офіціантом, який обслуговував нас, і він розговорився.
Сказав, що йому 54 роки, живе в передмісті. І в цьому ресторані працює з 22 років, вже 32 роки. Він щасливий і пишається своєю роботою, сім'єю.
А інший хлопець сказав, що задоволений, що у нього є взуттєва крамниця, і він збирається в ній пропрацювати все життя. На моє запитання «А як же амбіції, кар'єра, освіта, прагнення не засиджуватися на одному місці?» - він здивовано знизив плечима.
А третій пишався, що возить сміття і поливає дерева в парку. У цьому сенсі у них немає поняття «невдаха». Всі люди.
Так що все залежить від того, у кого які цінності.
Це я до чого веду?
Коли батьки говорять, неважливо, ким ти будеш, головне - щоб ти був хорошою людиною, - це мудро і правильно.
Так ось, як зробити щоб було два в одному: і на роботі отримувати задоволення, і по життю бути щасливим? Чи це недосяжно? А якщо можна досягти, то чи треба вчити в школі щось інше, крім стандартних предметів? Щоб потім, коли виростеш, була відповідь на питання, поставлене на самому початку.
Текст опублікований з дозволу автора