Насправді нам тепер добре відомо, що Росія багато що може використовувати як зброю — навіть, на перший погляд, невинні речі, як-от балет чи опера.
Однією з особливостей гібридної війни є те, що як засіб атаки на противника може бути використане будь-що. Зокрема, когнітивна війна, яку трактують як частину гібридної, передбачає застосування надзвичайно різних — і на перший погляд невинних — засобів. Коментарі в соцмережах, культурні проєкти, освіта — усе, що здатне вплинути на мислення ворога і таким чином змусити його виконувати твою волю, може стати знаряддям когнітивної, а отже й гібридної агресії.
Росія — дуже вправний когнітивний боєць
З цього випливає важливий висновок: має значення не тільки те, з якою метою ми щось використовуємо, — не менш важливо, з якою метою це використовує Росія. Наприклад, не має особливого значення те, чому ви говорите російською. Важливо, що Росія може використати це для власних цілей, зокрема, аби стверджувати, ніби ми — один народ, і претендувати на українські землі. А культурні ініціативи у західних країнах можуть використовуватися для формування позитивного образу Росії, який потім буде застосовано з мілітарною метою.
Звичайно, можна сто разів собі повторювати, що, розмовляючи російською, можливо залишатись патріотом, а якась російська пісня про кохання — «поза політикою». Це правда. Проте це ніяк не завадить Росії використати згадані речі з потрібною їй метою. Це також правда, ігнорувати яку небезпечно.
Пригадую, як в одній із книг колись прочитав, що в руках вправного воїна буде-що може стати смертельною зброєю. Так-от, Росія — дуже вправний когнітивний боєць, який задає тон в цій галузі. Тому використовувати навіть невинні речі на свою користь вони навчились як ніхто інший.
Отож, роблячи щось, слід запитувати себе: як це може бути використане ворогом, і робити все, щоб мінімізувати такий вплив. Звісно, не варто переступати межу розумного й ставати схожим на параноїка. Проте гіперпідозрілість у час війни не буває зайвою. Сподіваюсь, ми усвідомимо це і знайдемо розумний баланс.