«В 1950-ті, коли всі інституції були новими і крихкими, думаю, багато людей боялися, що ідея західного альянсу не вдасться. Можливо, в 1970-х, в еру червоних бригад і В'єтнаму, багато хто побоювався, що Захід не виживе. Але за своє свідоме життя я не можу згадати більш драматичного моменту: пара-трійка невдалих виборів може призвести до кінця НАТО, ЄС і, можливо, ліберального світопорядку в тому вигляді, в якому ми його знаємо», - пише британська журналістка Енн Епплбаум у колонці для Washington Post.
Вона розповідає, що в США існує реальна ймовірність того, що кандидатом від Республіканської партії стане Дональд Трамп – а це означає, що доведеться всерйоз припустити можливість президента Трампа. Кампанія Гілларі Клінтон може впасти через кілька причин, які колумністка вважає занадто очевидними, щоб займатися їхнім перерахуванням.
«Це означає, що в січні наступного року в Білому Домі може опинитися людина, абсолютно не зацікавлена в тому, що президенти Обама, Буш, Клінтон, Рейган – як і Джонсон, Ніксон і Трумен – назвали б «нашими спільними цінностями», - говорить Епплбаум.
«Трамп підтримував тортури, масову депортацію, дискримінацію за релігійною ознакою. Він хвалиться, що його «не особливо турбує», чи приймуть Україну в НАТО; він не зацікавлений в НАТО та його гарантіях безпеки. Про Європу він писав: «Їхні конфлікти не варті американських життів. Якщо ми підемо з Європи, це заощадить нам мільйони доларів щорічно». У будь-якому разі, Трамп воліє суспільство диктаторів замість демократів. «З цими людьми можна домовлятися, - сказав він про Росію. – У мене були чудові стосунки з Путіним», - цитує Трампа журналістка.
Вона підкреслює, що Трамп не тільки не зацікавлений в укладених Америкою союзах, але ще і не в змозі їх підтримувати. Адже, як для військових, так і для економічних союзів потрібні не навички магната, який заробив свої статки на сумнівних угодах з нерухомістю, а навички ведення нудних переговорів, досягнення неприємних компромісів, а іноді і жертвування власними національними інтересами заради спільного блага.
І в еру, коли політичні дебати перетворилися в телешоу, це стає все складніше і складніше пояснити знудьгованій і незацікавленій публіці, підкреслює Епплбаум.
«Американці – не єдині, хто втомився від своїх союзників. Через рік президентські вибори пройдуть і у Франції. Одна з лідерів перегонів, Марін Ле Пен з Національного Фронту, пообіцяла піти з НАТО і ЄС, націоналізувати французькі компанії і закрити доступ іноземним інвесторам. Як і Трамп, Ле Пен віщує «особливі відносини з Росією», чиї банки фінансують її виборчу кампанію», - говорить автор.
«Французькі друзі переконують мене, що, якщо вона пройде у фінальний тур, центристські партії об'єднаються, як вже робили два десятиліття тому, щоб перемогти її батька. Але вибори – забавна штука, а електорат мінливий. Що, якщо опонент Ле Пен раптом стане жертвою скандалу? Що, якщо Париж струсоне ще одна атака Ісламської Держави?» - запитує Епплбаум.
Повну версію колонки Енн Епплбаум читайте на сайті Washington Post