І знову ганьба на міжнародному рівні. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів відмовилася звільняти керівника САП Назара Холодницького. І це після того, як прослуховування НАБУ виявило, що він «зливав» справи, попереджав фігурантів про обшуки та навіть більше – інструктував фігурантів кримінальних проваджень, які ведуть його ж прокурори, що і як робити, щоб уникнути покарання. Фактично зупинено хід антикорупційної реформи. Бо якщо у вертикалі «антикорупційні слідство-прокуратура- суд» одна з ланок грає «за протилежну команду», то дві інші нічого не зможуть зробити.
З приводу такої фантастичної нахабності зробило заяву навіть посольство США в Україні. Та головна загадка для мене: як люди, які так демонстративно захищають прогнилу корупційну систему, збираються вигравати вибори наступного року? Як будучи при владі п’ятий рік, можна розраховувати переобратися з нульовою кількістю посадок топ-корупціонерів в країні, де запит на справедливе покарання злочинців є одним з головних серед виборців?
Це не просто загадково, а трагічно. Бо поки влада втрачає симпатії виборців, їх голоси збирають популісти – які не просто гірші, а ще й часто-густо знаходяться під кремлівським впливом.
Має ж бути, якщо не совість, то хоч якийсь інстинкт політичного самозбереження
Має ж бути, якщо не совість, то хоч якийсь інстинкт політичного самозбереження. Врешті-решт, мислячи максимально цинічно, в українських умовах завжди є кого цілком справедливо посадити за кричущі злочини: від одіозних регіоналів до колишніх соратників, що відбилися від «зграї». Скомпрометованих лояльних людей можна замінити нескомпрометованими. Уявіть, наскільки іншою була би сьогодні політична ситуація, якщо на рахунку влади була посадка 10-20 одіозних фігур – навіть тих, що останніми роками втратили левову частку свого впливу.
Але ні. Демонстративно виводять з-під удару, зухвало відмазують від будь-якої відповідальності не тільки «генералів», а й навіть «капітанів». Які посадки – навіть не звільняють! А потім приходять результати чергових соцопитувань, що демонструють чергове зниження рейтингу. Починаються «ахи», «охи» і пошуки винних.
Але, можливо, варто нарешті перестати обманювати самих себе і в пошуках першопричин невдач подивитися на власні дії? А не вигадувати чергові байки про антикорупціонерів, які державним мужам боротися з корупцією заважають.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени