Конференція. Зал повний інвесторів. Доповідає представник Нафтогазу. Показує, що населенню Нафтогаз змушений продавати газ нижче за ринок. І це дорого обходиться кожному платникові податків. Хоча, звичайно, не так дорого, як у 2013 році. Але поки дорого.
І тут руку підкидає один інвестор і запитує: «А навіщо держава дотує всіх? Чому не переведе все на адресну допомогу? Адже це правильно, і ніхто не буде проти».
Завіса.
Ось як пояснити розумній і раціональній людині, яка не дивиться український телевізор, чому держава цього ще не зробила?
Ось як пояснити раціональній і розумній людині, що дуже багато людей проти? Проти того, щоб розумно витрачати гроші платників податків і не витрачати їх на підтримку багатих. При тому, що всі в залі – абсолютно всі інвестори – готові підписатися під розумністю цього питання. І немає людини, яка могла б стати і почати доводити, що низькі ціни на газ можуть бути корисні для економіки. І всім їм треба пояснювати, що це українська загадкова економічна душа.
Це ж треба починати пояснювати з 1917 року. І часу не вистачить. Як пояснити, що частина політиків називає субсидії образою простого народу? І кажуть, що платити субсидії – це принижувати людину. При цьому чомусь продавати людині дешевий газ не є її приниженням. А субсидія – одразу приниження.
Як пояснити, що більша частина противників ринкових цін на газ використовує аргумент про те, що на високих цінах на газ наживаються олігархи, тоді як населенню газ продає тільки державна компанія Нафтогаз. І цей газ, який вони продають, складається здебільшого з видобутого ж державною компанією блакитного палива. А частина ще імпортується. І де тут олігархи?
І так, в українських політиків і українських бізнесменів є компанії з видобування газу, і ці компанії набагато легше отримують ліцензії, ніж державна компанія. Але газ, видобутий цими компаніями, продається в сегменті промислових споживачів. І не має жодного стосунку до цін на газ для населення. Адже «нема дурних» продавати газ нижче за ринок. І навіть коли Нафтогаз проводив тендери, припустивши, що можна ж купити у місцевих виробників, а не імпортувати, ніхто з них не прийшов з конкурентною ціною. І в цьому самому сегменті промислових споживачів працює чистий ринок, і немає ніякої монополії.
Монополія, проти якої виступають так люто, є тільки в сегменті населення, тому що ніхто не хоче конкурувати з Нафтогазом за право продати свій товар дешевше ринку. Зруйнувати цю монополію треба. І єдиний здоровий спосіб – зробити ціни для населення ринковими.
Як пояснити, що противники ринкових цін кричать про те, що не можна робити ринковими ціни на газ, поки немає ринкових зарплат? І порівнюють ціну, яку платять українці і німці, забуваючи при цьому, що порівнюють оптову ціну в Німеччині з кінцевою ціною для споживача в Україні. І не бажаючи розповідати про те, скільки насправді платить кінцевий споживач у Німеччині за газ і те, що ця ціна в рази перевищує номінальну вартість газу для німецької промисловості.
І забуваючи про те, що зарплати завжди ринкові. І щоб зарплати зросли, спочатку мають прийти інвестиції. А вони не приходять, зокрема тому, що економіка ще не декомунізована. І що поки немає ринку, поки держава витрачає гроші, дотуючи всіх, зокрема багатих, ці гроші не йдуть на інші потрібні речі. На інфраструктуру, що сприяє зростанню економіки. На капітальні інвестиції, що теж сприяє зростанню економіки і, як результат, зростанню зарплат.
І поки у вас не буде ринкових цін, у вас буде неефективна економіка. І поки у вас буде неефективна економіка – тобто економіка з недоробленими структурними реформами – у вас ніколи не буде інвестицій. Не буде інвестицій – не буде високих зарплат. І українці продовжать залишатися найбіднішими на континенті, з ринковим рівнем цін на абсолютно всі товари, крім газу. Навряд чи варто доводити, що це невигідно.
Як пояснити, що ціни на всі товари в Україні вже ринкові і де-факто встановлені за імпортним паритетом (бензин, зерно тощо), крім газу. Що в ньому святого? І те, що в Україні майже всі найбільші капітали були зароблені саме на різниці цін на газ, навряд чи здатне задовольнити розумну людину. Особливо якщо ця людина – фінансист з Лондона і намагається розібратися в хитросплетіннях українських реалій.
І він може зрозуміти корупційний інтерес політиків зберігати різницю в цінах на газ, але йому не дано зрозуміти, чому інші люди, які не сидять на цьому потоці, продовжують боротися з ринковим ціноутворенням на один з товарів.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени