Навіщо нам Корея?

Вичерпну відповідь на заявлене у заголовку питання дає просте порівняння новітньої історії Республіки Корея і України

Андрій Ніколаєнко,
координатор об'єднання Українська Бізнес
Ініціатива, що є співорганізатором
українсько-корейських бізнес-форумів в 2016-2017 роках

Перше: Південна Корея — приклад того, як ефективний державний менеджмент може компенсувати природну бідність країни. Республіка Корея, по суті, є гірським островом, не тільки відрізаним від материка своєю північною сусідкою КНДР, але ще і дуже обділеним корисними копалинами.

Структура природних багатств Південної Кореї не сприяє розвитку матеріаломістких галузей промисловості. Проте Корея входить до десятки світових виробників сталі. У 2016 році Корея виробила 68,6 млн т сталі. А Україна, що володіє багатими природними ресурсами для металургії, змогла виробитилише 24,2 млн т.

Корейці фактично з нуля, тільки за рахунок державного менеджменту і протекціонізму, змогли за 40 років стати світовим лідером в суднобудуванні. Навіть в складні для світового суднобудування останні роки і незважаючи на потужну конкуренцію з Китаєм і Японією, Південна Корея утримує від 25% до 33% світового портфеля замовлень. Це великотоннажні високотехнологічні судна. А українське суднобудування, яке забезпечувало понад 30% суднобудівної продукції СРСР і виробляло практично всі типи суден, сьогодні практично зникло зі світової суднобудівної карти.

У 2016 році позитивне торгове сальдо Південної Кореї перевищило $90 млрд. Країна експортує продукції майже на $500 млрд — електроніка, автомобілі, судна, ядерні реактори, оптика. І не тільки: Південна Корея, яка практично не має власних запасів нафти і газу, є одним з найбільших в Азії експортерів нафтопродуктів. На нафтохімію — мазут, бензини, ДП — припадає до 5% корейського експорту. Український же експорт за 2016 рік не дотягнув і до $50 млрд, а основу поставок становлять сільгоспсировина і мінеральні продукти.

По-друге, Південна Корея — приклад для України по виходу з енергетичного колапсу. Корея на старті свого "економічного дива" зробила ставку на атомну енергетику і диверсифіковані поставки зрідженого природного газу (ЗПГ). 99% газу, що споживається країною — імпорт. У 2016 році Південна Корея імпортувала близько 35 млн т ЗПГ. Його корейці купують більш ніж в 10 країнах. Республіка розвиває відповідну інфраструктуру — ЗПГ-термінали, судна-газовози, удосконалює технології регазифікації і т. д.

У Південній Кореї приблизно третина всієї електроенергії виробляється на АЕС. На чотирьох атомних електростанціях працюють 25 енергоблоків загальною потужністю понад 23 ГВт. Корейці щільно співпрацювали з американською компанією Westinghouse, купували зарубіжні технології і зараз вже виробляють висококонкурентні і безпечні реактори, наприклад APR-1400, і поставляють його на експорт. До 2030 року корейці планують продати близько 80 реакторів.

За кількістю діючих реакторів Південна Корея входить до п'ятірки світових лідерів поряд з США, Францією, Японією і Росією. Для порівняння: Україна має в своєму розпорядженні 15 енергоблоків, основна частина яких — ще радянського виробництва із загальною потужністю приблизно 13 ГВт.

Корея також наполегливо рухається до того, щоб задовольняти потреби в ядерному паливі за рахунок власного виробництва. На відміну від України. Сьогодні наші АЕС виробляють понад 50% електрики в країні. Але 90% поставок ядерного палива для українських атомних станцій припадає на Росію.

Корейці виявилися далекогляднішими за більшість наших державних менеджерів і ще в кінці 2000-х пропонували Україні йти їхнім шляхом у плані зниження залежності від російських енергоносіїв, насамперед газу і ядерного палива. Коли в 2008-2009 роках в уряді Юлії Тимошенко почалися розмови про розробку LNG-терміналу для України. Корейська газова корпорація (Korea Gas Corporation, KOGAS), один з найбільших світових імпортерів ЗПГ, могла стати реальним партнером України. Але в підсумку фейковий іспанський лижний інструктор, якого під виглядом великого інвестора "привів" в країну Владислав Каськів, голова Держагентства з інвестицій та управління нацпроектами в період президентства Віктора Януковича, виявився кращим контрагентом для України, ніж KOGAS.

Ще 8-10 років тому корейці висловлювали зацікавленість в спільному будівництві на території України заводу з виробництва ядерного палива і постачання своїх реакторів. Але для заводу з виробництва ядерного палива Україна в 2010 році вибрала в партнери Росію. Завод в результаті так і не побудований.

По-третє, корейці сьогодні розуміють, що Україна для них — перспективний плацдарм для посилення експансії на ринок Євросоюзу, а також потенційний рівноправний союзник в стратегічних для республіки галузях. Корейці освоїли ринки східноєвропейських країн. І в тій же маленькій Словаччині корейська Kia в 2016 році виробила близько 340 тис. автомобілів. Експорт з Південної Кореї в Словаччину перевищив у минулому році $4 млрд. А весь українсько-корейський товарообіг зараз не дотягує і до $1 млрд. Україна не змогла налагодити з корейцями повномасштабного автоскладального виробництва. І втратила можливість створення спільного виробництва залізничного рухомого складу. Цю ініціативу перехопила Туреччина, яка створила з південнокорейським ROTEM спільне підприємство з виробництва швидкісних поїздів.

Але фактор відносної дешевизни української кваліфікованої робочої сили навіть у порівнянні з ринком праці Східної Європи все ще може виявитися перевагою для України. Наскільки мені відомо, корейці проявляють постійний інтерес до включення наших флагманів індустрії в свої виробничі ланцюжки. Йдеться про такі підприємства, як Зоря-Машпроект, Хартрон і деякі суднобудівні підприємства.

Україна може відродити свою космічну галузь, взаємовигідно допомагаючи Кореї реалізувати її амбіції стати аерокосмічною державою. Сьогодні ці амбіції стримуються Китаєм, Японією і навіть США, які "патронують" Південну Корею в цьому секторі. Потужні космічні держави явно не поспішають ділитися секретами успіхів. Але корейці вже заявили, що космічні технології для них — перш за все спосіб прискорення економічного зростання. А вже потім елемент престижу. Наші країни вже мають у своєму розпорядженні досвід успішної співпраці в аерокосмічній галузі. Його необхідно розвивати.

Важливим фактором у співпраці України та Південної Кореї є те, що з боку Кореї вона точно буде позбавлена геополітичних амбіцій, і Корея апріорі не буде намагатися домінувати над Україною в силу ряду історичних, географічних і ментальних відмінностей.

По-четверте, для України є актуальним корейський досвід регіонального розвитку і впровадження smart-урбаністики. Корея, яка є унітарною державою, надає великі повноваження регіонам. Держава включає пряме субсидування регіонів, пільгове кредитування, реалізує великі програми розвитку провінцій, заохочує південнокорейський бізнес до інвестування в регіони. По всій країні реалізуються програми створення логістичних центрів, центрів креативної економіки.

Важливим напрямком є рівномірний розвиток культурно-розважальної інфраструктури по всій території республіки. Наприклад, під заходи 23-х зимових Олімпійських ігор зараз активно розвиваються провінційні міста Пхенчхан, Сокчхо і Каннин. Корейці навіть наважилися перенести частину столичного адміністративного функціоналу з Сеула до іншого міста — Седжон, щоб розвантажити столицю і дати новий імпульс регіонального розвитку.

Сьогодні корейці є світовими лідерами у сфері екологічно раціонального проектування та управління міським господарством в режимі реального часу. Вони вже будують цілі міста в концепції smart-Сity.

І, нарешті, № 5. Поки українська влада копається в минулому і бореться за те, як розділити залишки радянської спадщини, поки думає над тим, чи потрібна Україні власна академічна наука, в Кореї всерйоз планують майбутнє.

Там для цього створено спеціальне міністерство науки, інформаційних технологій і майбутнього прогнозування (Ministry of Science, ICT and Future Planning, MSIP). І воно визначило, що майбутнє Південної Кореї — навіть не за напівпровідниками, електронікою і важкою індустрією. Пріоритетами розвитку корейської економіки стали вдосконалення нано- і біотехнологій, космосу і робототехніки. Південна Корея входить до еру креативної економіки підготовленою. Україна може і повинна наслідувати її приклад.