Два роки тому російські «миротворці» полишили курдський Афрін, що одразу був розбомблений турецькою авіацією. Такий жест любові Путіна до Ердогана, абсолютно огидний по суті, зрозумілий, якщо зазирнути у вічі учасників тієї операції. Але тоді східний район сирійського Курдистану здавався повністю безпечним. Коли російські найманці спробували в лютому 2018-го зайняти частину його «нахрапом», американські і курдські воїни знищили їх протягом декількох хвилин.
І ось тепер Ердоган готує наступ на цей східний анклав курдів так, ніби там нема жодних американських солдатів. Та, як виявляється, їх там і справді не буде. Трамп наказав терміново їх вивести з району можливих військових дій між турецькою армією і курдськими ополченцями. Трамп точнісінько так само повторює Путіна, тільки з відривом на два роки. І той й інший зраджують курдів.
Кемалистська ідеологія — одна країна — один етнос — перетворила курдів, до того ж давно, на ворогів Анкари. Цей великий і давній народ, що говорить індоєвропейською мовою (а не тюркською, як турки), бажає створити свою державу. Мені доводилося вже писати, що це нелегка і не одномоментна, але досяжна мета і, до того ж, цілком справедлива. Іншим варіантом вирішення проблеми могло б стати створення чотирьох курдських автономій в Туреччині, Іраку, Ірані та Сирії. Поки така автономія є тільки в Іраку, завдяки підтримці США. Сирійський курдський регіон міг би стати другою курдською автономної зоною. Але Трамп вирішив віддати його на шматування.
Президент найбільшої країни світу, до речі, вихваляє власну «виняткову мудрість», зраджує союзника США, котрий ні в чому їх не зрадив, підтримує пригнічення з боку фанатичного турецького імперського націоналіста — Ердогана, що ненавидить курдів. Навіщо?
Офіційно для того, щоб не допустити загибелі американських солдатів в безглуздому «міжклановому конфлікті». Але ніякої війни, швидше за все, і не сталося, якби американські війська залишилися в Сирійському Курдистані. Ердоган же не самовбивця.
Вочевидь, Трамп пішов на цей крок з якоюсь метою. І мета проста — догодити Путіну. Путін зміг, не шкодуючи російських солдатів і російських грошей, повернути Сирію своєму другові, кривавому диктатору Асаду. І сирійський курдський анклав, контрольований США, для нього, мов скалка. До того ж ці курди побили російських «добровольців» на Євфраті. Помста для Путіна — свята справа. І Трамп, усвідомлюючи це чи ні, — допомагає Путіну чинити помсту «ненависним курдам».
Вельми мудрий американський президент повинен, однак, розуміти, що його російський колега як завжди переслідує і виграє кілька цілей, завдяки цьому вчинку Трампа. Помста — це дрібниця, тільки приємна дрібниця для Путіна. Набагато важливіше, що для всього Переднього і Середнього Сходу, включаючи й Туреччину, США катастрофічно втрачають своє обличчя. Вони здають вірних союзників. Вони, згадуючи біблійну формулу — «тростина надламана, і хто обіпреться на неї, проткне руку». Авторитет США на Сході, де поважають силу і надійність слова, знизиться до нуля. Звісно, Путіну це вигідно безмірно.
Та більш того. На тлі американської зради курдів ще більш піднесеться сам Путін, який прийшов на допомогу своєму другові Асаду і, незважаючи ні на що — ні на втрати, ні на витрати, ні на збиток престижу, довів справу до кінця. У 2015 році бої з опозицією тривали в Дамаску. Асаду залишалося жити лічені дні. Тепер, завдяки російським бомбам і літакам, російським регулярним військам і найманцям, Асад став знову господарем в Сирії, і останні райони опозиції переходять або під його контроль, або під контроль Туреччини, що є дружньою до Путіна.
Усі на Сході тепер скажуть: «Ось Путін — він справжній друг і союзник». І дехто тремтітиме перед ним, а декотрі — шукатимуть його дружби. У ситуації протистояння Ізраїлю і Саудівської Аравії з Іраном такий розворот означатиме різке посилення ролі Путіна, як верховного арбітра на Сході, і драматичне послаблення впливу США. А тут і ціни на нафту, і ще чимало іншого.
Можу передбачити, що навіть курди, кинуті Трампом на свавілля Ердогана, будуть тепер принижено просити того ж Путіна захистити їх. Адже курди колись були союзниками СРСР, а Путін фанатіє від усього «совіцького», і Асад, і Хусейн, і Каддафі. Можливо, він і над курдами змилується, пробачить їм союзництво з Америкою, захистить, умовить Туреччину зберегти їм тінь автономії або щось на кшталт такого під свої гарантії. І тоді вже, забувши Афрін, курди теж почнуть славити Путіна.
Путін, тиран в бідній і здебільшого слабкій країні, виграє у найбільшої країни світу багатющий і перспективний регіон — Передній і Середній Схід. Заодно дійсно набуваючи славу мудрого політика, бодай і цинічного.
Для чого Трамп грає на руку Путіну — через свою «найбільшу мудрість» або з якоїсь іншої причини — мені незрозуміло. Сподіваюся, Конгрес США, єдиний в обуренні на це рішення президента, зуміє пояснити собі і світові цю зраду курдів Сирії і не допустить її прояву.
Текст опубліковано з дозволу автора
Долучайтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ