Забуте старе

Н аукова боротьба за українські чорноземи почалася ще в кінці XIX століття. О тій порі світовим авторитетом із ґрунтознавства був професор Петербурзького університету Василь Докучаєв. Це був не кабінетний вчений: він об'їздив ледь не всю європейську частину Російської імперії, вивчаючи ґрунти.

У 1891-му країна пережила небачену посуху і, як наслідок, страшний голод. На початку весни наступного року Східною Україною прокотилися ще й пилові бурі. Докучаєв описує один із таких випадків: "Не тільки абсолютно зірваний і знесений із полів тонкий сніговий покрив, але і пухкий ґрунт, оголений від снігу і сухий, як попіл, здіймався вихорами за 18 градусах морозу. Хмари темного земляного пилу наповнювали морозне повітря, засипаючи дороги, заносячи сади — місцями дерева були занесені на висоту 1,5 м, — лягали валами і буграми на вулицях сіл і сильно гальмували рух на залізницях: доводилося навіть відривати залізничні полустанки від заметів чорного пилу, змішаного зі снігом".

Ліс ріс і буде рости й без лісників
Іван Бенедиктов,
міністр сільського господарства СРСР, про згортання плану перетворення природи

До травня 1892-го Докучаєв організував черговий свій науковий проект — Особливу степову експедицію на територію нинішніх Луганської та Донецької областей. Фінансував її уряд. Але земська управа Старобільська, коли дізналася про присутність учених у повіті, замовила їм детальне дослідження ґрунтів у регіоні — "з метою розділити [їх] на розряди за якістю ґрунту, для стягнення відповідного земського податку, і асигнувати на це 3 тис. руб".

Докучаєв порахував, що такий аналіз обійдеться у 6,6 тис. руб. — на закупівлю приладів та інструментів. Тоді у базарний день за 5-10 руб. можна було купити корову. Та оскільки Старобільськ був доволі багатим купецьким містом, управа рекомендувала повітовим зборам погодитися з умовами професора.

Запрошений до складу експедиції повітовий лісничий Костянтин Юницький склав замовнику наукову записку. У ній він вказав "на ту страшну шкоду, яку приносять сипучі піски" і рекомендував "виробити загальний план заходів для боротьби з цим злом". Юницькому ж місцева влада запропонувала вирішити цю проблему в особливо запіскованій місцевості на півночі від Старобільська. За сприяння міського голови Якова Буткова, палкого послідовника вчення Докучаєва, на площі 340 га вчені заклали сосновий бір, який позбавив місцевих аграріїв від піщаних вітрів. Його вікові дерева і донині зустрічають гостей міста.