Спостерігаючи за обговореннями заборони в Україні трансляції "Дождя", що вже почалися, і залишаючи осторонь істерики пропаганди, хочу сказати своїм друзям, зокрема колегам у РФ, таке.
Я не вбачаю в цьому нічиєї (з пристойних людей) провини. Просто ситуація така, що бути одночасно і російським і українським каналом вже не виходить. І далі не вийде. Ні в "Дождя", ні у будь-кого ще. Просто йде війна, в якій Росія напала на Україну і окупувала частину її території.
Безсумнівно, для Росії "Дождь" – це прогресивний канал. Але для України він – російський, який містить в ефірі те, що в Україні є неприйнятним ні за законом, ні щодо суспільства. А "Дождь", мовлячи в Росії, не може цього не містити. Тому що на нього тисне влада.
Це не локальна історія та історія не про "утискання свободи слова", це взагалі не про те. Ситуація з "Дождем" не існує сама по собі, вона – прямий наслідок ситуації, в яку усіх нас втягнуло керівництво РФ.
Думаючих росіян я прошу поглянути на події очима українцівВ ідеалі я б прокоментував заборону "Дождя" в Україні сумним мовчанням. Все зрозуміло, як в тій чистій листівці з анекдоту про Рабиновича.
А думаючих росіян я прошу поглянути на події очима українців. У російських умовах це може вимагати серйозних зусиль. Але якщо ви це зможете, у вас не залишиться причини для обурення.
Текст опубліковано з дозволу автора.