Коротко зустрілися з Уляною Супрун у парламенті. Оптимізму їй, звісно, не позичати. Тримається спокійно і впевнено. Деталі позову, про які вона розповіла, явно вказують на те, що це не просто політика і боротьба за посаду. У народі це називається простіше – помста.
Особливість позову проти Уляни Супрун у тому, що його подано не проти рішення уряду призначити її в.о. міністра охорони здоров'я. Це позов проти людини.
Різниця в тому, що в першому випадку позивач просить виправити помилку в рішенні державного органу, яке порушує його права. А в другому – це бажання зробити юридично недієздатним конкретного чиновника. Тобто, взагалі позбавити будь-якого права перебувати в структурах державних органів. У підсумку суд заборонив Уляні Супрун здійснювати будь-які (!) дії щодо реалізації повноважень керівника міністерства, зокрема уповноважувати інших заступників підписувати критично важливі документи, давати усні доручення або доповідати акти уряду.
Тобто ще раз: ніхто не вимагає скасування рішення Кабінету міністрів призначити Уляну Супрун в.о. міністра. Сваритися з урядом напередодні виборів, коли вже почалося приховане фінансування мажоритарників, нікому не хочеться. Позивач вимагає покарати за це рішення саму пані Супрун.
Ну а окружний адмінсуд Києва настільки незалежний і безвідмовний, що в певних колах серйозно готуються висунути весь його склад на Нобелівську премію Харківської області з питань правосуддя. І щоб двічі не вставати: ніхто Уляну Супрун не посаду міністра висувати не буде. Нібито в залі немає голосів. Виявляється, когось це тепер хвилює.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени