Україна вагітна запитом на оновлення. Країна вдивляється в партійні списки й чекає на свіжі імена та незнайомі обличчя. Але все це — лише фетиш, який має мало спільного з «електоральною революцією».
У 2012 році депутатський корпус оновився приблизно наполовину. Ще на стільки ж він був оновлений у 2014-му. Якщо залишити за дужками беззмінних лідерів фракцій, то український парламент в останнє десятиліття пройшов через дві ротації. Але в тому й річ, що новизна обгортки не завжди означає новизну змісту. Значення мають лише правила гри.
Вони досить прості. Кваліфікація. Гроші. Репутація. Етика.
Парламент — це місце роботи. Депутати — це претенденти на посаду. Люди, яких ви наймаєте для законотворчості. Якщо ви хочете найняти професіоналів — вчитуйтесь у резюме. Освіта, навички, послужний список. Впізнаваність сама собою нічого не означає. Компетенція не залежить від новизни. «Своїм хлопцем» тут бути явно недостатньо, — пише Павло Казарін для Крим.Реалії.