Історично Україна була полем битви двох проектів. Одним із них був імперський проект – він же радянський. А з іншого боку – український етнічний проект. Майдан обнулив обидва.
Чотири роки тому на зміну обом прийшов український політичний проект. Той, який про цінності та ідеологію. Але власного набору символів у нового проекту не виявилося. А тому в своїй битві з імперією нова Україна на штандарти стала закріплювати спадщину українських націоналістів. Іншої естетики під рукою не було.
Саме так на українських вулицях опинився Степан Бандера і Роман Шухевич. Їхня реінкарнація була неминучою. Хоча б тому, що вони символізували ідею збройної боротьби за незалежність.
Нова Україна, взявши на озброєння естетику націоналістів, відмовилася брати у них етику
Але при цьому нова Україна, взявши на озброєння естетику націоналістів, відмовилася брати у них етику. Успадкування прапорів не означає успадкування методів. Саме цього ніяк не зрозуміють у Варшаві.
Тому що для Польщі Бандера і Шухевич – це реальні історичні персонажі, з усім вантажем своїх помилок. А для сучасної України це радше символічні донори. "Сферичні" та "у вакуумі".
Найімовірніше, через кілька десятиліть символічний пантеон України поповнять нові імена. Ті, хто залишаться моральними авторитетами, витримавши випробування часом. І ті, чиї імена сьогодні країна читає у зведеннях загиблих на фронті.
Це неминуче для країни, яка займається нацбілдінгом в режимі прямого ефіру.
Але для цього потрібно зовсім мало. Виграти війну.
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени