У внутрішній політиці Росії на 2017 рік усе з'ясувалося: Путін йде на вибори. Можливо, будуть якісь ігри з Олексієм Навальним, щоб зобразити, що намічається певна демократизація, але завдання у влади залишається незмінним: збереження режиму.
Тим часом репресії проти опонентів наростають: я пам'ятаю, ще кілька років тому, коли ми боролися за звільнення ув'язнених, були списки з двадцяти, тридцяти, сорока чоловік. Зараз рахунок іде вже на сотні.
У провінції людину можуть заарештувати за пост у соціальних мережах, за пересічне висловлювання, і це вже не є фактором, який викликає загальне обурення в Росії і на Заході. Це рутина.
Нам часто кажуть: «Ну що ви, це не 1937-й рік, тоді набагато більше людей заарештовували». Не в кількості справа. Це точно такий самий 37-й рік, тому що головна подібність – будь-яка людина може бути заарештованою. На сьогодні ситуація саме така.
Посадять 100 тисяч осіб або тисячу – залежить виключно від вибору владиА вже те, буде заарештовано 100 тисяч осіб або тисячу – залежить виключно від вибору влади.
Дійсно, масові репресії зараз неактуальні і, по суті, не потрібні. Сталінська економіка потребувала мільйонів людей у Гулагу як безкоштовну робочу силу. Зараз такої потреби немає. Людей і так немає чим зайняти – економіка деградує, робітники потрібні тільки на обслуговування нафтових і газових підприємств. Але скільки потрібно владі – стільки й заарештують.
Принципово ж те, що взяти можуть будь-кого – чи то він блогер, чи то член уряду. Щодо цього в Росії настав справжній 1937 рік.
Більше поглядів тут