Південна Корея

Жодне корейське застілля не минає без місцевої рисової горілки соджу, пити яку потрібно охолодженою і при цьому сором'язливо відвертатися вбік — з поваги до старших

Алекс Ліссітса,
президент асоціації
Український клуб аграрного бізнесу,
провів відпустку в Південній Кореї

 
Відпустка в Кореї? Навіть місцеві жителі здивовано знизують худенькими плечима, до кінця не розуміючи, як можна з далекої України, місце розташування якої їм до пуття невідомо, прилетіти сюди у відпустку. А я кажу, що можна. Особливо якщо випити дві пляшки вина під час перегляду фільму П'єта, який в 2012 році зняв один з моїх найулюбленіших режисерів — кореєць Кім Кі Дук. Власне, Кім Кі Дуку, ну і частково вину я вдячний за те, що привели мене в цю країну.

Корея цікава і багатогранна, проте іноземних туристів тут мало. Іноді трапляються на очі американці і французи, німці рідко, всі решта — місцеві.

На відміну від багатьох інших азіатських країн, корейці дотримуються дистанції у спілкуванні з заморськими гостями. Вони доброзичливі і завжди відгукнуться на прохання про допомогу, але самі не напрошуються і нічого не пропонують. У великих містах, таких як Сеул і Пусан, багато людей розмовляють непоганою англійською. У селах і містечках рятують міміка і жести.

Перше, що впадає у вічі в Сеулі, мегаполісі з населенням понад 20 млн жителів, це логічність всіх інфраструктурних рішень. У метро, яке розрослося до величезної кількості станцій, загубитися майже неможливо, оскільки всі входи і виходи продумані і вказані. Дорожні розв'язки теж вражають логікою.

А ще корейська столиця запам'ятовується турботою про гостей — по всьому місту розкидані чисті і безкоштовні туалети. Взагалі, місто дуже чисте, хоча сміттєвих баків не видно.

Сеул, та й вся країна, очевидно, переживає економічний бум, не перший у своїй історії. Старі повоєнні будівлі, що не представляють інтересу, йдуть на знесення, а на їх місці ростуть нові комплекси, які часто вражають вигадливою архітектурою.

Центр міста чимось нагадує Гонконг. Тут вдало поєднуються красиві і сучасні офісні центри та дрібні торгові вулички, де й вирує все нічне життя міста.

Оскільки півострів, на якому розташована Корея, оточений морями, у країні величезна кількість пляжів і курортів. Правда, корейці практично не засмагають, більш того, вони ховаються під парасольками завжди, навіть прогулюючись містом, і найчастіше купаються в одязі. Як наслідок — дивовижна білизна облич корейських дівчат, яка до того ж відшліфована косметикою, що продається на кожному розі. Щодо чоловіків, то впадають в очі лише їхні до блиску начищені туфлі.

У різні роки Корея перебувала під впливом Монголії, Китаю або Японії, що не могло не позначитися на кухні — сьогодні вона може задовольнити найрізноманітніші запити гурманів, а в меню місцевих закладів безліч різноманітних м'ясних і вегетаріанських страв. Я ж раджу спробувати тутешні сашимі і морепродукти. Втім, у самих корейців популярні прості супи, які найчастіше є основною стравою.

Під час замовлення однієї основної страви на стіл подають від трьох до семи закусок. Зазвичай це гостра капуста, щось ще гостріше і овочевий суп. Якщо ж як основну страву ви замовили пулькогі, то вам доведеться готувати її самостійно прямо на столі в залі ресторану.
Однак мова йде про традиційну столичну трапезу, а за дивовижами на кшталт запіканки з коконів шовкопряда або супу з м'яса собаки вирушайте в невеликі міста. У пошуках відповідних закладів не уникнути допомоги місцевих друзів.

Корейське застілля триває досить довго і чимось нагадує наше. Його учасники п'ють пиво, яке коштує в межах $3-10 за келих, або місцеву горілку соджу. Її випускають з різними наповнювачами міцністю від 13 до 37 градусів.

Наливати соджу потрібно особливим способом — тримати склянку наввисячки, а пити, сором'язливо відвертаючись з поваги до старших. Особливо цікаво виглядає ця процедура, коли випиваєш в компанії студентів. Вони синхронно повертають голову вбік і ковтають холодний напій.

Обговорювати бізнес-питання бажано на самісінькому початку застілля: корейські колеги через алкоголь зазвичай швидко сходять з дистанції, коли в очах українців навіть не встигає з'явитися хоча б легкий блиск.