Ці два діалекти я умовно назвав «Мова Пушкіна» і «Мова Путіна», вона ж — мова Третього Риму.
У поняття «Мова Путіна» для мене увійшла не тільки риторика пропутінських ЗМІ, не тільки волання і регіт антиукраїнських телевізійних ток-шоу, а й — заднім числом — новомова радянської пори. Аж надто великий зв’язок між цими деформаціями російської мови.
Так, Пушкін теж писав імперські вірші («Наклепникам Росії» — найвідоміший, він завершується тією думкою, якою мовою Путіна тлумачать два слова «можемо повторити», та й поема «Полтава»…) але мова Пушкіна при цьому лишається великою мовою російської поезії.
Та й найнеприємніший (м'яко кажучи) вірш Йосипа Бродського «На незалежність України» написано російською мовою, але не мовою Путіна, мовою Третього Риму.
Мабуть, два наведених приклади свідчать про те, що думки Путіна (умовно) можуть бути виражені нормативною російською. Проте мовою Путіна нормальних віршів не напишеш. Ніколи.
Текст опубліковано з дозволу автора
Долучайтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ