Яппі на Дніпрі

Сотні українців щорічно виїжджають за кордон, щоб там отримати ступінь МВА у престижних бізнес-школах. Хоча вдома знайти собі застосування можуть лише одиниці, перед іншими відкривається кар'єра в транснаціональних структурах за кордоном

Катерина Шаповал

Ще три роки тому ніхто в Україні і уявити собі не міг, що країна стане закуповувати газ не в Росії, яка постачає його майже всій Європі, а саме в ЄС. Але в листопаді 2015 року НАК Нафтогаз України саме так і почала діяти, чим поховала монополію російського Газпрому.

Саму ідею реверсу Юрій Вітренко, заступник голови Нафтогазу і один з її авторів, називає зухвалістю і вмінням подивитися на світ не так, як інші. Саме подібному мисленню його навчили в міжнародній бізнес-школі Insead, де нинішній топ-менеджер отримав ступінь МВА — магістра бізнес-адміністрування. Він провчився там рік: спочатку — в Сінгапурі, потім — у Франції. “Бізнес-школа надає зв'язки, вона відкриває світ. Все стає легше,— каже Вітренко.— І ось ця легкість, невимушеність — наслідок саме хорошої освіти та досвіду роботи".

Диплом Вітренка відіграв у газовій історії ще одну роль. Щоб підстрахуватися від того, що Газпром спробує обмежити постачання європейським компаніям, які продають блакитне паливо Нафтогазу, НАК почала домовлятися з норвезькими постачальниками газу. Зокрема, з компанією СтатОйл, керівник якої, як і Вітренко, закінчив Insead. У переговорах українець вказав норвежцям на цей факт. І схилив до себе обережних представників скандинавської країни. Зрештою СтатОйл організувала постачання газу в Україну.

Навряд чи цей випадок вплинув на зростання популярності МВА-освіти в Україні, але щороку сотні українців їдуть за знаннями в міжнародні бізнес-школи, не шкодуючи на це десятків тисяч доларів і року-двох свого життя. Вони знають, що зрештою все одно опиняться у виграші — ступінь МВА дасть новий поштовх їхній кар'єрі. Щоправда, найпевніше, не на батьківщині.

Історія про те, що змусило Вітренка в 2003‑му вступити в Insead, одну з найкращих міжнародних бізнес-шкіл світу, дещо комічна.

У 2003‑му він працював на посаді помічника голови правління НАК і отримав від шефа завдання — знайти в Нафтогазі співробітника з міжнародним дипломом. Такий фахівець потрібен був керівнику держкомпанії, щоб утерти носа топ-менеджерам російської ТНК, котрі якось похвалилися українським колегам, що у них працюють співробітники з гарвардськими "корочками".

27‑річний Вітренко співробітників з міжнародним дипломом у своїй газової компанії не виявив. Не знайшов він і охочих поїхати на навчання за кордон. “Ніхто не вірив, що там треба складати іспити,— згадує топ-менеджер.— Всі думали: якщо Нафтогаз посилає, то можна якось домовитися". Але коли потенційні претенденти на поїздку дізнавалися, що іспитів не минути, та ще й складати їх потрібно англійською, тут же давали задній хід. Хоча Нафтогаз обіцяв оплатити освіту.

У підсумку керівники компаній, які входять у НАК, навіть перестали пропонувати Вітренку кандидатури своїх синів і племінників. Тоді шеф і дав відмашку своєму помічникові — якщо ти найрозумніший, сам і їдь. “І я вирішив вступати. У спішному порядку склав іспити",— говорить він, уточнюючи, що держкомпанія в результаті навчання так не сплатила: мовляв, занадто дорого.

Дорого — для бізнес-освіти за кордоном це виглядає нормою. Від $28 тис. до $82 тис. за однорічний або дворічний курс з повним зануренням у навчання, та ще й витрати на проживання в іншій країні — так виглядає ціна МВА у кращих міжнародних школах. І зазвичай на всі ці витрати претенденти йдуть усвідомлено заради кар'єрного зростання і збільшення особистого доходу.

Адже після хорошої бізнес-школи, за словами Дмитра Рассказова, екс-керівника мережі дитячих магазинів Антошка, у випускника з'являються нові можливості в світі, в якому час прискорюється і зміни відбуваються дедалі швидше. "А диплом МВА — це охоронна грамота моєї конкурентоспроможності",— уточнює він.

Рассказов відучився у Британії, в бізнес-школі Оксфордського університету Said Business School, після чого пішов з Антошки і заснував власну консалтингову компанію, яка займається розробкою стратегій в роздрібному бізнесі.

Найпопулярніші серед українських топ-менеджерів школи перебувають у Європі або США. Це французька Insead, американські University of California Berkeley і University of Chicago Booth School of Business, англійська London School of Economics, а також іспанська IE Business School.

Відмінності бізнес-шкіл криються не тільки в місці розташування, але й у спеціалізації. Частина з них — підприємницької спеціалізації, інші гарні для фінансистів або тих, хто хоче працювати на фондовому ринку. А треті сильні щодо підготовки маркетологів.

Однак у кращих шкіл є спільна риса: в них навчають працювати в умовах глобального ринку. Про це НВ розповідає Ігор Смілянський, голова Укрпошти, який закінчив школу бізнесу Джорджтаунського університету США.

“Ти починаєш навчання з роботи у групі, в якій, крім тебе,— китаєць, людина з Латинської Америки або ще звідкись,— згадує він.— Тобто люди з різними поглядами на життя і бекграундом. І результат ти маєш показувати разом з ними, тому що більшість оцінок залежить від роботи в групі".

За словами керівника Укрпошти, сенс подібних вправ полягає в тому, щоб навчитися структурувати роботу і отримувати від різних людей краще. До того ж тепер Смілянському, щоб дізнатися, наприклад, як функціонує пошта в Бразилії, достатньо зателефонувати туди своєму однокурсникові.

Викладачі — діючі або світила бізнесу — ще одна перевага кращих міжнародних бізнес-шкіл. Смілянський згадує: коли він навчався в українському виші, логістику їм читав викладач, який до цього 20 років вів інший предмет. У бізнес-школах такого не має бути: там практики навчають на кращих прикладах зі світового досвіду. "Лекції читають люди, які сьогодні працюють",— пояснює шеф Укрпошти.

Заглиблюючись у спогади, він каже, що про сегментацію споживачів у США їм розповідав технолог, який займався президентськими виборчими кампаніями Джорджа Буша. “Він пояснював, як математично розраховувати ймовірність того, що людина, яка, умовно кажучи, передплачує журнал Полювання і риболовля, проголосує за Джорджа Буша. І навпаки",— згадує голова Укрпошти.

Але, крім по‑справжньому цінних знань, у пакет міжнародної MBA-освіти входять і послуги з побудови кар'єри. "Будь-яка бізнес-школа заточена на пошук роботи",— пояснює Вітренко.

Наприклад, в University of Chicago Booth School of Business великі роботодавці підбирають собі співробітників на спеціальних заходах, що проводяться на кампусі" — тобто фактично у самому навчальному закладі під час навчання, розповідає Роман Черепаха, студент Чиказької школи бізнесу. Або самі студенти шукають собі гідне місце за підтримки альма-матер.

Так само відбувається і в Insead. “Спочатку приїжджають інвестиційні банки як найбільш серйозні роботодавці. Потім — провідні консультаційні компанії. Потім — менш великі",— перераховує Вітренко, який під час навчання отримав запрошення на роботу у всесвітньо відомий інвестбанк Merrill Lynch.

В іспанській IE Business School є внутрішній портал, який працює з провідними компаніями світу. На цьому сайті можна розмістити своє резюме, розповідає Ганна Ткаченко, директор зі стратегії і діджитал групи 1+1 Медіа, яка провчилася у Мадриді. "Якби я була налаштована на роботу за межами своєї батьківщини, я б цим шансом обов'язково скористалася",— додає вона.

Які б світлі можливості не відкривали перед своїми випускниками великі західні бізнес-школи, майже всі вони розбиваються об українські реалії, якщо новоспечений володар ступеня МВА вирішить повернутися на батьківщину.

В Україні для таких фахівців не так багато місць, де вони зможуть застосувати свої управлінські навички і окупити високі витрати на навчання.

За словами Романа Бондаря, керівного партнера Odgers Berndtson, що займається рекрутингом топ-менеджерів, у країні не більше 1% компаній, яким необхідні люди з західною освітою. Іншим подібні "топи" з навичками ведення міжнародного бізнесу не потрібні, адже в українських реаліях важливіше оригінальні національні компетенції: виживання, утримання активу, захист від рейдерських атак, вміння домовитися з податковою або митницею.

Тому серед більш ніж 80 тис. вакансій кадрового порталу Work.ua тільки в чотирьох випадках зазначена вимога "наявність МВА". А ще в дев'яти диплом МВА "бажаний або стане перевагою", - розповідає Сергій Марченко, директор з розвитку цього сайту.

Він знає, що для переважної більшості власників вітчизняних компаній більше значення має досвід роботи — якщо вже одного разу зробив, то зможе і повторити,— а не освіта. “Український власник — людина з досвідом, нікому не вірить,— каже Марченко.— І знає, що тут роками продавали дипломи "за сало".

Диплом МВА ще й практично не впливає на розмір винагороди його володаря в Україні — вона, за словами Бондаря, така ж, як у претендента зі схожим досвідом, але без диплома. "Кому потрібне якесь стратегування, ланцюги доданої цінності і клієнтські аудиторії, якщо в країні війна і кожен день ти перебуваєш під жорстоким ризиком втрати власного бізнесу?" — пояснює логіку вітчизняних роботодавців експерт.

А ось випускника Insead Ігоря Кутового, який працював керівником українського представництва John Deer, обмежений ринок вакансій не бентежить. Він поїхав на навчання у престижну школу, щоб перебратися за кордон. Однак вирішив повернутися на батьківщину, щоб зробити місцеве бізнес-середовище в тому числі більш етичним. "Ефект, який ти можеш зробити на такому ринку, що розвивається, більш серйозний, аніж на зрілих ринках",— міркує Кутовий, пояснюючи, що в Україні можна створювати додаткову вартість "у всьому, що тебе оточує".